За кордони! Історія українки в Греції. Оксана Омелюх

і кине в море. Пахло сіллю та йодом. Володя попрямував вперед й одразу повернувся, простягаючи мені руку. Зовсім несподівано для нас двох мої слова вирвалися на волю. «Не привчай мене» – говорили вони і ми засміялись. Тоді мої нові і страшенно незручні балетки, куплені в «Зара», підступно підсковзнулися і я ледь не звалилася просто на нього. Він перепитав, чи точно не привчати, і цього разу я відповіла, що вже не впевнена.

      Ми були наче в театрі. Кольори неба і води були того дня ідеально чистих відтінків, а скелі та рослини на них були настільки чітко відібрані, що декоратор міг би собою пишатись. Головні герої – море та вітер, виконували свої ролі бездоганно, і ми їм дали оцінку «блискуча робота», проте гуляти було досить важко. Ми подивились виставу та повернулись у машину, але цього разу за руку, і поїхали далі. А далі було ще цікавіше.

      Назву «Варкіза»20 я запам’ятала з першого разу – того дня було надто приємно, щоб можна було що-небудь забути. Звивистий берег, що відділяв тонкою лінією бурхливе море від холодного піску, тікав кудись далеко. Сповзаючи вниз, він розмивався за межі баченого нами, наче нам все просто ввижалось. Зліва від нього були гори, а справа вода – світло-синього теплого кольору, яка весь час відвертала мою увагу та чарувала мене. По ту сторону моря виднілись острови, але які? Я могла лише уявляти…

      Ми йшли повільно та деякий час розмовляли між собою беззвучно, аж поки Володя сказав:

      – Алкіонідес21.

      – Що? – здивувалася я.

      – Алкіонідес, – повторив він, а за тим додав: – Алкіонес – це такі маленькі пташки. Вони менші за горобців, але зі значно більшим дзьобом. Здається, в Україні їх називають «рибалочка», або «зимородок». Вони народжують своїх пташенят всередині зими і саме в цей час стає тепло й без вітру. Чудова погода. Існує навіть легенда про те, чому ці дні так подібні на літо. Жила колись така Алкіоні – дочка бога вітрів Еола. Вона була настільки закохана у свого чоловіка, що чутки про щасливу пару дійшли до самих Зевса та Гери. Зевс розгнівався сильно і перетворив чоловіка Алкіоні на грифа. Вона ж, не знаючи цього, повсюди шукала його, та не могла віднайти. Боги змилувались над нею і перетворили її теж в птаха, але в морського – «алкіоні», що подібно самій Алкіоні літає над морями так, наче шукає свого коханого. Та оскільки «алкіоні» висиджують своїх пташенят важкою зимою та бурхливі хвилі моря щоразу вихоплювали яйця чи новонароджених пташенят алкіоні, то вона завжди невимовно страждала. Тому боги знову змилосердились над нею й Зевс наказав вітру зупинитись на п'ятнадцять днів, а сонцю світити та гріти. Тому ці дні, коли так незвично для зими тепло, називають – «алкіонідес». Звісно, це природне явище можна пояснити і зовсім по-іншому, – Володя усміхнувся, а я подумала, що давно вже не бачила такої приємної посмішки. – Але, можливо, тоді було б не так романтично. А це, – продовжив він, показуючи на красиву будівлю, що ховалась попід велетенськими фініковими пальмами, – назва кафе. Може, зайдемо?

      Всередині

20

Варкіза (Βάρκιζα), читайте – ВАркіза, наголос на першу «а».

21

Алкіонідес (αλκυονίδες, читайте – АлкіонІдес) – теплі дні посередині зими в Греції.