За кордони! Історія українки в Греції. Оксана Омелюх

не хотілось. До крамниці там, де я жила, було далеко, маршрутки завжди переповнені і приїздили невчасно, а люди ніколи не давали нормально пройти. Я сиділа там і думала:

      – «Ось, поїду я до Греції та забуду про все це. Більше не буду почувати себе такою самотньою на сьомому поверсі сірого будинку, не буде більше бруду ні під ногами, ні довкола, а тільки сяятиме сонце».

      Однак ми з трамваєм уже наближались до зупинки, де я мала виходити і мої роздуми неприємно перервались.

      Мамина подруга не барилась. Ледве встигла витягти мене з трамвая, як на ходу стала показувати і славно розповідати:

      – Ось сюди ми заходимо інколи поїсти… А тут, дивись, у якому крутому районі я сама собі купила квартиру… А в цій кімнаті в мене бігова доріжка, котру я сама купила… А продукти в Греції просто чудо!..

      – А чому тоді ви миєте помідори засобом для миття посуду? – перервала її я.

      – Ха! – ніяково засміялась вона. – Ну, раптом їх чимось полили. Але ти то все не плутай! В Україні вода, як помиї, а тут її можна пити просто з-під крану. А я машину купила сама за свої гроші… – повела вона далі.

      – А де ж так добре платять? – я не здавалась, на що знову пролинув дивний смішок і підозрілі слова:

      – Ну, та на уборках15, Оксано, де ж іще? – вже трохи роздратовано відповіла вона.

      – «Мабуть, сьогодні я її таки дістану…».

      Запахло мені чимось підозрілим від її відповідей, однак я сюди прийшла не за тим.

      – Як мені вивчити мову? – запитала я і вона одразу взяла до рук пульт та увімкнула телевізор, який я відтоді стала ненавидіти ще більше.

      – А ось так! Сидиш і дивишся турецьке кіно та читаєш знизу титри.

      – Але ж я не вмію читати по-грецьки, – розпиналася я, але то було марно, вона вже вся розчинилася в серіалі. Я залишилась одна та почала розмірковувати.

      Її слова й дії зовсім не збігалися з маминими – та безперервно твердить, що заробити гроші тут не можна, можна тільки здохнути, і щоб я їхала додому. А та навпаки – рай на землі. Усе є, нічого більше не треба. У блокнот, котрий перед тим мені дала мама, полетіли слово за словом, поки була реклама, й подруга мами (яка недовго була в цьому статусі) могла мені щось читати та перекладати. Той вечір ми провели з пітами16, грецькими сирами та дешевою, як і сама розмова, Сангрією17. З того всього мені сподобалось хіба те, що я легко сп’яніла, а в пам’ять назавжди влізла картинка моря, що я вперше побачила так близько за стільки років, ще й настільки привітне.

      І знову синій зошит

      Наступного ранку мені все було не таке. «Кава з папугою» в Греції була ще більш несмачна, ніж удома. Сніданок вибирати було ні з чого – мама пропонувала все штучне і таке, від чого можна розпухнути, а мені в усьому хотілося легкості. Хліб був замотаний у пакет і схований у холодильнику. Я не розуміла ні слова з того, що на ньому написано, але здавалось, що в ньому немає нічого

15

«Уборки» – саме так в Греції серед заробітчан з України заведено називати одноразову роботу прибиральницею.

16

Піта (читайте – пІта) – круглий плоский хліб.

17

Сангрія – дешеве напівсолодке червоне вино.