Елла. Рус Пренс

час. – Місяць, як прибула до цього проклятого міста. Де я знаходжусь?

      – Тут, в цьому місці, я колись лікував жителів міста і, хоч це було уже давно, в мене ще збереглись навички і потрібні ресурси. Тут я врятував твого батька. Вилікував після важкої рани, так як і тебе. Джеффрі тоді був ще юним хлопцем…

      Їхню розмову перервав Пітер. Він увійшов через двері через які Елла невдало спробувала утекти.

      – Як він? Як він увійшов?

      Хлопець суворо поглянув на дівчину, поклавши на стіл дивний згорток тканини.

      – Чому вона тут? Я тобі сказав, щоб вона не виходила, якщо отямиться. – з докором промовив Пітер до чоловіка. – Ми не можемо їй довіряти.

      – То була не я. – випалила Елла.

      – Не зрозумів.

      – Мене підставили.

      – В кімнаті з лордом ти була одна. Ви увійшли разом, а покидала ти кімнату ще з теплим тілом лорда та з його кров’ю на ножі.

      – Звідки ти знаєш? Тебе там не було.

      Елла з Пітером говорили все голосніше і голосніше, майже кричачи один на одного.

      – Ти вийшла з кімната із закривавленим кинджалом, а в лорда перерізане горло. Як ти це поясниш?

      – Там була іще одна дівчина. Як же її звуть?

      – Іще одна? І хто вона? І куди зникла? – хлопець, опершись обома руками об стіл, пильно поглянув їй у вічі.

      – Сіла на гігантського орла і полетіла до вулкана на острові Мендос. – Елла підвелась і теж поглянула Пітеру в очі. – Можливо не будеш перебивати і одночасно задавати сотню питань. Я намагаюсь все пригадати.

      – Ну, я очікую.

      – Ліліт, Її звуть Ліліт. – після тривалої паузи промовила дівчина. – Вона мене підставила.

      – І хто вона?

      – Проблема всіх ваших бід. Це вона мною прикидалась. Вона була точною моєю копією. Я сам в це не могла повірити, але вона якось вміє копіювати чужу зовнішність. І це їй ти дарував квіти.

      – Я… – Пітер на мить запнувся, продовживши кричати на дівчину. – Ти хочеш, щоб я в це повірив? І якщо так, то звідки мені знати, що ти – це ти?

      – Я це я! – спокійно відповіла Елла.

      – І це все?

      – А що ти хочеш? – викрикнула дівчина. – Хочеш, щоб я показала родиму пляму на сідниці з написом « Я Елла Райс. То була не я».

      – Діти! – урвався терпець Волтеру. – Заспокойтесь! Елла, розповідай все з самого початку, але спокійно і зі всіма подробицями.

      Дівчина трішки повагалась, але нарешті заспокоїлась і все детально розповіла. Хоча Пітер увесь час з недовірою спостерігав за чаклункою, Елла закінчила свою розповідь.

      – Я б хотів у це повірити, але… – юнак завагався. – Куп ти як вважаєш?

      – Я їй вірю. – відповів чоловік.

      – Я хочу в це повірити, але не можу.

      – Тоді чому ти мене не видав одразу? Чому відніс мене Волтеру, щоб він мене вилікував? Чому одразу не убив? Чи взагалі просто віддав би батьку. – дорікнула Елла хлопцю. – А як я можу тобі довіряти? Та падлюка, Ліліт, обмовилась, що твій батько хоче зрадити лорда. Ти ж не підеш проти батька?

      Молодий Хендерсон лише