Елла. Рус Пренс

погляди гостей. Дівчині подобалась така увага. Вона лишень посміхалась у відповідь, змушуючи гостей ніяково відводити погляд.

      – Ти готова? – запитав Річард, відвівши осторонь Еллу.

      – Я так. – дівчина поглянула у вічі Хендерсону, намагаючись не зважати на старе поморщене обличчя, вкрите рубцями. – А ти? Ти впевнений, що люди тебе підтримають? Німон допоможе тобі стати новим лордом, але і ти взяв на себе певні обов’язки.

      – Пам’ятаю. Він отримає те чого бажає, але після того як я стану тут правити. Як і домовлялись. – відповів чоловік і додав. – Так все ж… Хто Німон насправді? Хто насправді ховається під маскою темряви?

      – О, як поетично ти говориш. Мені подобається. Та все ж,.. – промовила Елла, залишаючи Річарда на самоті. – Та все ж, тобі краще цього не знати.

      Чаклунка продовжила грати роль звичайної леді, шукаючи моменту поговорити з лордом на одинці, але Крістофера Стемфорда завжди оточували люди, які час від часу змінювались.

      – Лорде Стемфорд, дозвольте вас запросити на танець. – Еллі надокучило спостерігати за тим як гості змагаються в тобі хто краще поцілує лорда гузно.

      – З великим задоволенням. – радісно погодився лорд, напевно і сам втомившись від безглуздих балачок.

      Елла виглядала маленькою дівчинкою на фоні статного лорда з широкими плечами. Крістофер обхопив її за талію кремезними руками, повільно закрутивши в ритмі танцю.

      Чаклунка ніби потрапила у пастку – міцні обійми володаря самі направляли дівчину, її лише залишилось підкоритись вправним діям партнера.

      – Лорде Стемфорд. – промовила Елла, високо піднявши голову, щоб поглянути чоловіку у вічі. – В мене є інформація яка потребує вашого особистого розгляду.

      – Я гадав, що володію повною інформацію. – відповів лорд, різко і вправно закрутивши Еллу.

      – Я не все могла розповідати при стількох сторонніх поглядах.

      – Є підстави комусь не довіряти з присутніх?

      – Я б хотіла поговорити про це з вами на одинці. І як найшвидше.

      – Я зрозумів. Я ще деякий час побуду серед гостей. – Лорд ніжно наклонив дівчинку, підтримуючи лівою рукою за спину, а іншу руку викинув вгору, дивлячись при цьому Еллі у вічі. – І відлучусь коли проходитиме зміна страв.

      Музика зупинилась і чаклунка з лордом розійшлись в різні сторони, вклонившись один одному.

      Час тягнувся довго. Елла підійшла до столу і, кількома протяжними ковтками, осушила келих з вином, продовжуючи проходити поміж гостей, не втручаючись в розмови.

      Нарешті слуги винесли нові страви, і Елла, намагаючись не привертати увагу, залишила головну залу і попрямувала до кімнати лорда.

      – Так що ж такого ти довідалась, що не можеш розповісти при всіх? – одразу як зачинивши за дівчиною двері, запитав Крістофер.

      Елла повільно пройшла повз чоловіка, порівнявшись з ним.

      – В мене для вас страшна звістка. Серед ваших близьких зрадник.

      – Хто він?

      – Річард