Елла. Рус Пренс

личко. Воно мені сподобалось. – Ліліт як і в підземеллі провела рукою по власному обличчі і обернулась на Еллу.

      – Бен саерн. – огризнулась дівчина.

      – Я буду сумувати за тобою. І мені шкода Пітера, справді шкода. Я до нього звикла.

      Ліліт дала знак убити хлопця і в туж мить все довкола завмерло. Очі Елли засвітились зеленим сяйвом як і все довкола. Промені чарівного світла простягнулись у всі можливі сторони, пронизуючи наскрізь стіни.

      Один із зелених струменів дотягнувся до Пітера і, вихопивши у хлопця пляшечку, вилила з неї білу рідину на юнака.

      – Дагейр. – викрикнула Елла.

      Пітер перетворився у карликового ведмедя, також як у Волтера Купера. Чари, як і сили Елли, тривали недовго. Молодий Хендерсон у вигляді звіра легко звільнився від ворожих обіймів, розкинувши воїнів у різні сторони. Хлопець накинувся на Ліліт і вп’явся зубами в горло дівчини, розриваючи плоть. Чаклунка закричала від болю, але звір не зупинявся, рвучи і шматуючи її допоки його не зупинила Елла.

      В приміщення вбігли ще воїни. Пітер зубами вхопився за сукню Елли і допоміг її встати. Дівчина поглянула на нерухоме закривавлене тіло дівчини. Вона знала, що це Ліліт, але моторошно бачити свою копію з розірваним горлом в калюжі крові.

      Накульгуючи Елла, стрибнула на ведмедя і схопилась за шию. Вони пробігли крізь воїнів, зникнувши за стінами замку.

      – І що з ним тепер буде? – запитав Волтер Купер, дивлячись на Пітера в образі звіра по якому грайливо стрибала Сноррі.

      – Не знаю. – похмуро відповіла Елла. – Він уже другий день такий. Дія чар мала закінчитись в той же день, але… Я не знаю чому так.

      Пітер сидів на ліжку як повноцінна людина, сумно розглядаючи свої пазуристі лапи.

      – Я хочу якнайшвидше забратись з цього міста. Заберу Піта з собою. Знайдемо безпечне місце, а потім буду шукати того хто підкаже, що робити.

      – Це правильно. Правильно, що береш хлопця з собою. Річард мертвий, йому немає тут місця. Ходять чутки, що король особисто прибуде до міста.

      – Справ тут вистачає. Шкода, що ми так і не дізнались хто насправді за цим стояв, не думаю, що Ліліт всім заправляла.

      – Не думай про це наразі. – Волтер сумно глянув на Пітера. – Дай знати коли знайдете спокійніше місце.

      – Не обіцяю, але спробую. Бувай Куп. – Елла обняла чоловіка. – Шкода, що все так сталось.

      – Попіклуйся про Пітера.

      Розділ 4.Соня

      Сильний зустрічний вітер заважав бігти молодій русявій дівчині, а трава сікла не прикритті спідницею ноги. Краплини дощу неприємно били по обличчі. Холод і страх підганяв дівчину все дужче і дужче. Соня не озиралась, але відчувала як пара вершників її наздоганяють. Здавалось, от-от тупіт коней її наздожене і промчиться крізь неї, затоптавши в землю.

      На обрії виднівся ліс, рятівний ліс. Соня гадала, що серед густої зелені навіть при ранішньому сонці її не знайдуть. Нападники теж це розуміли і кинулись в галоп, весело підсвистуючи