Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

це зроблю за правилами школи,

      які нам Арістотель заповів,

      і стільки в нашу пору, як ніколи,

      вже наплодили дурнів і співців.

      Вони без рим плетуть свої глаголи.

      А я – за рими, я за їхній спів!

      Той, хто творити вміє Бездоганне,

      на інструменти скаржитись не стане.

202

      Є в мене певний виграш в порівнянні

      з епічним даром цих моїх братів

      (я не кажу, що виграші останні

      світ оцінити досі не зумів),

      бо кожен з них в святому пориванні

      в сюжетах безліч вигадок наплів,

      тим часом – ця історія на диво

      природна буде, точна й справедлива.

203

      А тих, що мають сумнів, одсилаю

      до історичних драм та оперет,

      до видатних легенд отого краю,

      до правдою прославлених газет,

      до певних фактів, що, як уповаю,

      запевнять вас, що правий був поет.

      Та бачили ж усі на власні очі,

      як чорт забрав Жуана тої ночі!91

204

      Якби я впав до рівня прози раптом,

      то поетичні заповіді б склав

      і першість безперечно перебрав там,

      де слави попередник мій надбав.

      То був би приклад правдам і неправдам,

      і твір цей знаменитий я б назвав

      «Лонгін92 і пляшка, або Що нам треба,

      щоб стати Арістотелем для себе».

205

      Ось правила мої: незмінно віруй

      в троїсту силу – Мільтон, Драйден, Поп;

      є Колрідж, Вордсворт, Сауті нещирий —

      п’яниця, божевільний або сноб;

      не впораєшся з Краббом, хоч і хирий;

      об Кембела розбити можна лоб;

      а з музою уславленого Мура93

      заводити не варто шури-мури.

206

      Ти Созбі94 не берись імітувати —

      облиш його Пегаса та пісні.

      І свідчень не повинен ти давати,

      якщо в них є хоч крихітка брехні.

      Пиши такі поеми і трактати,

      які читати схочеться мені,

      бо батога критичного візьму я

      і без жалю до тебе застосую.

207

      Коли б хто-небудь в бракові моралі

      мене обвинуватити схотів,

      то хай припинить вихватки зухвалі,

      допоки ще його я не огрів.

      Хай прочитає, що пишу я далі,

      і від лихих утримається слів.

      Про свій кінець задирливі та злісні

      дізнаються з дванадцятої пісні.

208

      Якщо ж і після сказаного вище

      ви бевкнете у пресу будь-коли,

      що, прочитавши твір, мовляв, і ви ще

      моралі в ньому досі не знайшли;

      якщо ви не придивитеся ближче,

      а значить, глузд втрачати почали, —

      коли ви піп, скажу: «Ви брехуни всі»,

      а генерал, – скажу, що помилився.

209

      Від публіки чекатиму я схвали

      оцим епічним задумам моїм.

      Як впереміш з забавою давали

      нам ліки – несвідомим і малим,

      аби молочні зубки проростали, —

      так грішне я мішатиму з святим.

      Ті,

91

Натяк на популярні п’єси, в яких зображувано страшний кінець грішника Дон Жуана.

92

Лонгін (213—273) – давньогрецький філософ.

93

Джон Драйден (1631—1700), Олександр Поп (1688—1744), Томас Мур (1799—1852) – англійські поети.

94

Вільям Созбі (1757—1833) – англійський поет.