Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

Читать онлайн.
Название Дон Жуан
Автор произведения Джордж Гордон Байрон
Жанр Зарубежные стихи
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Зарубежные стихи
Год выпуска 1824
isbn 978-966-03-7996-1



Скачать книгу

він: «І обшукаю, так і знайте!»

143

      Перекопали шафи й гардероби —

      шукав і він, шукали і вони.

      Знайшли усе, що в дамської особи

      для туалету служить з давнини —

      обручки і намисто, і оздоби,

      білизну для зими і для весни…

      Кололи шафи шпагами зухвало

      і меблів передряпали чимало.

144

      Під ліжко дуже пильно зазирали

      і там накрите кришкою знайшли…

      все рівно що… не те, чого шукали.

      Віконниці розкрили: як коли

      сліди необережно залишали

      на клумбах чоловічі закабли.

      Чомусь не турбувало їх нітрішки,

      що зовсім не обшукували ліжко!

145

      А язичок у Джулії тим часом

      ані на мить єдину не вгавав.

      «Шукайте! – до образ жіночих ласим

      вона волала. – Бог мене скарав,

      на лихо одруживши з цим матрацом!

      Та зараз він терпець мені урвав.

      Коли ще суд існує, я покину

      цей дім, що був мені за домовину!

146

      Так, дон Альфонсо, ви мені віднині

      не чоловік… якщо ви ним були!

      Чи личить так поводитись людині?

      Ви ж п’ять чи шість десятків прожили!

      Ви шанувати честь мою повинні,

      а ви її ганьбити почали.

      Як сміли ви подумати, що зможу

      я зважитись на річ таку негожу?!

147

      Чи прав своїх зреклася я назавше,

      глухого, як березовий кілок,

      духівника столітнього обравши,

      для того, щоб дістати цей урок?

      А він завжди захоплено казав же,

      що я найдоброчесніша з жінок!

      Що я заміжня, – це для нього диво.

      О, як же засмутиться він жахливо!..

148

      Чи залицяльників під час кориди

      відштовхувала я завжди на те?

      Лише в театр ходила й на обіди,

      або до церкви на Різдво святе!

      Вдавала я, що варті всі огиди,

      а ви отак борги віддаєте?

      Та граф О’Ріллі 83– цей герой Алжиру

      жалівся, що сувора я надміру!

149

      А той співак з Італії – Каццані,

      що склав для мене стільки серенад!

      А друг його – славетний Корніані,

      що божеволів од моїх принад!

      А всі англійці, турки, росіяни —

      ніхто в мені не бачив жодних вад.

      Лорд Коффіхауз так запив шалено,

      що дуба дав з прихильності до мене!

150

      І герцог Айкр, і дон Фернандо Нуньєс

      біля моїх принижувались ніг.

      А ви? Хіба порядний опікунець

      з дружиною так повестися б міг?

      Спасибі, що принаймні ви у цю ніч

      пустити в хід не зважились батіг!

      Якими виглядаєте смішними

      ви з шпагою й пістолями своїми!

151

      То ось чому поїздку з прокурором

      ви термінову вигадали вдвох!

      Користолюбець з виглядом суворим,

      це, мабуть, він здійняв переполох.

      Мовчить… Йому виправдуватись сором…

      Либонь, язик до щелепи



<p>83</p>

Граф О’Ріллі (1722—1794) – іспанський генерал, ірландець за походженням. «Герой Алжиру», як зазначав Байрон в авторських примітках, насправді не тільки не захопив цього міста, а й зазнав там нищівної поразки 1775 р.

<p>84</p>

Італійські прізвища Каццані та Корніані в буквальному перекладі мають фривольне значення. Так само лорд Коффіхауз – зразок поширених у Байрона комічних прізвищ (буквально: кав’ярня).