Світло, яке ми втратили. Джилл Сантополо

обов’язок із приготування вечері, тому що я зазвичай залишалася в офісі, доки Філ не піде – а працював він допізна, – і намагалася вигадати нові варті ідеї щодо «Захопливої Галактики». Пам’ятаєш той вечір, коли прийшла додому пізніше, ніж зазвичай – близько дев’ятої, – а ти готував пасту зі зробленим власноруч соусом песто? Пляшка вина була відкоркована, і ти вже випив келих. Коли я увійшла, ти накривав на стіл. Із колонок, приєднаних до лептопа, лунала Елла Фіцджеральд.

      – Оу, привіт тобі, – промовив ти.

      Твій поцілунок відгонив вином «Мальбек».

      – Ти сьогодні в хорошому настрої, – відповіла я, скидаючи джинсову куртку.

      – Відгадай, хто автор фотографії, яку надрукують у «Нью-Йорк Таймз»? – запитав ти.

      Я відкрила рот від подиву.

      – Ти?

      – Я! – радісно відповів ти. – Піт сконтактував мене з журналістами, і вони помістять ту світлину, яку я зняв у нашому кварталі, коли трубопровід прорвався посеред вулиці. Це для статті про міську інфраструктуру, яка руйнується.

      Я кинула свої сумки на підлогу й обійняла тебе.

      – Вітаю, мій талановитий, блискучий хлопче.

      Тієї миті, коли ти підняв мене на руки й опустив на диван, я подумала, що, можливо – лише можливо, – це буде довгострокова робота. Можливо, ти врешті-решт не поїдеш геть.

      Тоді ми повечеряли напіводягнуті, а потім я поділилася власними новинами. Філ попросив мене допомогти йому вигадати кілька сюжетів для серій наступного сезону.

      – Це воно, – сказала я. – Мій шанс по-справжньому вплинути на те, що діти в нашій країні бачать і розуміють та чому вони навчаються.

      Ти сидів зі мною до пізньої ночі, коли я, лежачи в ліжку, активно обговорювала ідеї, і був моїм першим слухачем. Але жоден із власних варіантів мене не втішав. Краєм ока я помітила твій фотоапарат.

      – Гей! – вигукнула я. – Тут є якісь ідеї? Що на твоїй картці пам’яті?

      Ти взяв фотоапарат у ліжко, і ми проглядали твої світлини, доки я не спинила тебе на одному зображенні з маленькою дівчинкою у вікні на першому поверсі, яка трималася руками за ґрати.

      – Як гадаєш, яка її історія? – запитала я.

      – Самотність? – запропонував ти. – Батьки пішли на роботу й покинули її. Мрійниця, котра сумує за чимось особистим, що не збулося?

      – Мрії! Потрібно зробити серію про мрії.

      Це була четверта серія нашого другого сезону.

      А на початку другого кварталу мене підвищили. Але ти поїхав раніше, ніж усе це сталося.

      17

      Невдовзі після того, як твою фотографію опублікували в «Таймз», «Захопливу Галактику» було номіновано на денну премію «Еммі»[10], й мене запросили на церемонію з можливістю взяти супутника.

      Я затягла тебе із собою до магазину «Блумінґдейлз», де міряла сукні. Хоча, гадаю, слово «затягла» не зовсім влучне, тому що тобі це подобалося. Пам’ятаєш? Ти сидів на канапі біля роздягальні – приватний показ мод для одного. Спочатку я вийшла в мереживній обтислій сукні без бретельок, із розрізом над правою ногою.

      – Сексуально,

10

Денна премія «Еммі» – нагорода, що вручається Національною академією телевізійних мистецтв і наук на знак визнання передового досвіду в денних американських телевізійних програмах.