Архе: Монолог, який усе ще триває. Любко Дереш

насправді підступ, однак вони знехтували цим фактом. Вони хотіли величі, вже і зараз, а геометрія вимагала надто високу ціну. Зате більшість із них легко платила той оброк. Античні товстолобики занапастили людство в обмін на пам’ять про себе. Усяке геометричне відкриття – це торжество окремого самолюбивого егоїста, якого геометрія підкупила незмірними багатствами душі. Розумієш?

      – Красномовно. Але нашо? У сенсі, для чого геометрії підкупляти самолюбивих егоїстів? Якщо вона й так повсюди?

      – Щоби живитися нашою увагою! Увага – її щоденний харч, її тіло й сила. Розумієш? Геометрія за природою – паразит. Раніше її так багато не було. Узагалі, було всюди чисто від неї. Але століття за століттям, через своїх глашатаїв геометрія впіймала всіх. Геометрія – це структура, схожа на вірус. Вона вмонтовується в людську свідомість, кристалізує її певним неприроднім чином. Так що ми починаємо некеровано сприймати світ як певну відчуттєву матрицю, як обмежений набір шаблонів сприйняття. А ми за це живимо її своєю увагою. Раніше, за часів Великих Геометричних Відкриттів, ці порції уваги були цілком поміркованими. Але вона не задовільнялася малим, та й ніколи не мала на меті задовільнитися. Геометрія розросталася. А що уваги при цьому потребувала щораз більше, то це нас виснажило настільки, що тепер ми геть охляли. Стали такими, якими й потрібні геометрії. Ледь живими й напівпритомними! Фактично, ми спимо на ходу! У нас вистачає уваги тільки на те, щоби слідувати за автоматизмами, запропонованими геометрією. Терезко, ми в полоні. І найбільша катастрофа в історії людства – це те, що ми навіть НЕ ЗАУВАЖУЄМО цього!

      Антон робився пафосним, немов Господній глас:

      – Геометрія обнагліла! Тепер вона навіть не криється. Вона щосекунди перед самісіньким носом, наче хизується тим, що ніхто більше не в силах її ігнорувати. Вона слабне тільки тоді, коли на неї агресивно не звертати уваги. Скажімо, коли довгий час не ідентифікувати коло як коло, а квадрат як квадрат, ти перестаєш знаходити їх серед того, що бачиш. Але людство програло геометрії…

      – Шо, все аж так фатально?

      – А шо, тобі відома хоч одна людина, яка не знає, як виглядає трикутник, а як – квадрат? Сама бачиш: не залишається нічого іншого, як займатися диверсією.

      – Якою диверсією?

      – Уважною. Такою, яка витісняє з мізків геометричність. Скажімо, споглядання диму. Архемани знали, що роблять. Вони зрозуміли це й стали боротися навіть за найменші крихти своєї внутрішньої уваги. Просто мало хто міг витримати таку боротьбу. Дим, між іншим, – це все ще негеометрія, тому «архе» часто порівнюють хто з димом, хто з вогнем, то з полисками на воді. Як тільки математик здогадається, якими формулами можна задати динамічне рівняння, скажімо, для диму, він наче звільниться з полону і його сприйняття опиниться в «плазмі» без жодних попереджень. Але який божествений фрактал, яке міжгалактичне дифрівняння потрафить описати цей хроносинкластичний інфундибулум?… Дехто з АРХЕ-8 утямив, що геометрію не здолати раціональністю. Тому ці люди побачили інший