Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

ти, товстий, а тонкокожий.

      Ти, голомóзина гладка!

      Недаром же і сам ти схожий

      Ураз на крису й пацюка.

      Ф а у с т   і   М е ф і с т о ф е л ь.

      М е ф і с т о ф е л ь

      От, для початку придивися,

      Як весело живе гульвіса:

      Йому, крім ґуль, усе бридня,

      Справляє празника щодня.

      Хоч розум в'яне від безділля,

      Танцює кожен тут кругом,

      Мов кошенятко за хвостом;

      Аби легке було похмілля,

      Аби шинкар на віру дав —

      Ото йому усіх і справ.

      Б р а н д е р

      Що це за люди чудородні?

      Одразу знать, що лиш сьогодні

      До нас у місто прибули.

      Ф р о ш

      Це правда. Ляйпціґ наш в тім гідний похвали!

      Він, мов малий Париж, своїх людей карбує.

      З і б е л ь

      І хто ж, по-твоєму, вони?

      Ф р о ш

      Стривайте лиш! Хай вип'ють ув охоту,

      Я вúзнаю од них усе достоту —

      Вони ще проти мене сосуни!

      А все ж таки здається, що пани:

      Такі бундючні, гордовиті.

      Б р а н д е р

      Та це базарні дурисвіти.

      А л ь т м а є р

      Хтозна.

      Ф р о ш

                  Ось я їм дам, дивись.

      М е ф і с т о ф е л ь

      (до Фауста)

      Людцям і невтямки, що біс

      Їх може враз за карк схопити.

      Ф а у с т

      Чолом, панове, б'ю!

      З і б е л ь

                              Спасибі, й вам чолом!

      (Тихо, позираючи на Мефістофеля).

      А цей чого немов кульгає?[42]

      М е ф і с т о ф е л ь

      Чи можна й нам присісти за столом?

      Як доброго вина у вас бігмає,

      То хоч в гурті звеселимось.

      А л ь т м а є р

      Ви дуже вередливі щось.

      Ф р о ш

      У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували

      І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]

      М е ф і с т о ф е л ь

      Ні, цим разóм не довелось,

      А на тім тижні в нього ми бували:

      Він нам розповідав про любих родичів

      І кожному із них вклонитись доручив.

      (Кланяється Фрошу).

      А л ь т м а є р

      (тихо)

      А що, піймав! Це зух!

      З і б е л ь

                               Авжеж! Це битий жак!

      Ф р о ш

      Стривай, заїду ще інак!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Іще недавно тут, здається,

      Бриніла пісня голосна;

      Од цих гінких склепінь луна,

      Мабуть, чудово оддається?

      Ф р о ш

      А ви, буває, не артист?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Велика хіть, та невеликий хист!

      А л ь т м а є р

      Ви

42

А цей чого немов кульгає? – Згідно з християнськими легендами, диявол став кульгати, відколи був скинутий із неба в пекло і при падінні зламав собі ногу.

43

У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? – Ганс-дурник із Ріппаха (село між Ляйпціґом і Наумбурґом) – місцевий вираз, що означав за часів Ґете незграбного вайла.