Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

ти скажеш щось нове?

      Вони для того надто глупі.

      Ось чуєш, вже один іде!

      Ф а у с т

      Я не прийматиму нікого.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Та бідний хлопець довго жде,

      Невже ж і піде без нічого?

      Стривай, цей плащ і шапочка оця

      Мені якраз, здається, до лиця.

      (Перевдягається).

      На мене сміло покладайся,

      Я хлопчику скажу два-три слівця,

      А ти іди в дорогу вже ладнайся.

      Фауст виходить.

      М е ф і с т о ф е л ь

      (у Фаустовій довгій одежі)

      Зневаж лиш розум і знання —

      Найвище людське надбання;

      Хай дух олжі тебе охмарить,

      Дивами злудними обмарить, —

      Тоді робота нам легка…

      Йому діставсь на долю дух бентежний,

      Що мчить усе вперед, усе чогось шука,

      Рвучись кудись в простір безмежний,

      Од втіх земних він утіка.

      Втягну ж його в життя розпусне,

      У світ нікчемностей липкий,

      Хай б'ється, борсається, грузне,

      Нехай в ненаситі своїй

      Жаждивими устами дарма ловить

      Примарну їжу і пиття, —

      Коли б і не вдалось мені його підмовить,

      То він би й сам пропав без вороття.

      Увіходить   у ч е н ь.

      У ч е н ь

      У цьому місті я новак,

      Сюди осміливсь завітати,

      Щоб мужа вченого пізнати,

      Якого тут шанує всяк.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Вельми вдячний вам за цюю честь,

      Та таких, як я, немало єсть.

      Ви що, уже взялися за науку?

      У ч е н ь

      О, прийміть мене під вашу руку!

      Я з щирим серцем сюди прийшов,

      Є й грошенята, і свіжа кров.

      Довго мене не пускала мати,

      Та дуже хочу мудрість пізнати.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Тоді на місці ви якраз.

      У ч е н ь

      Признатись, сумно якось у вас:

      Усі ці мури, всі ці зали

      Мені до серця не припали.

      Мов нежива оселя ця —

      Ані зелá, ні деревця,

      А як за парту я сідаю —

      І слух, і зір, і ум втрачаю.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Та тут у звичці діло все.

      І немовля спочатку теж

      Не дуже радо груди ссе,

      А опісля – не одірвéш.

      Отак і вам – науки груди

      Щодня смачніше ссати буде.

      У ч е н ь

      Радніший я до тих грудей допасти,

      Але ж навчіть, як шлях до них прокласти?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Та ви скажіть мені вперед,

      Який ви обрали факультет?

      У ч е н ь

      Я хочу справді вченим стати,

      Усе знання умом обняти,

      Пізнать життя землі і неба

      І всіх речей збагнути суть.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Ви стали враз на вірну путь;

      Лиш розважатися не