Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

себе)

      Ну, мабуть, годі сухотú,

      Явлюся знов, як чорт – зухвальцем.

      (Вголос).

      Дух медицини легко зрозуміть.

      Великий і малий світ вивчити прийдеться,

      А там – нехай усе ведеться,

      Як Бог велить!

      Тут нічого в премудрощах витать —

      Не перевчиш усього і за вік;

      Хто нáгоду зумів піймать,

      То тільки й чоловік.

      А ви збудовані як треба,

      Та й смілість би у вас найшлась, —

      І як повірите ви в себе,

      То й інші теж повірять в вас.

      Займіться, раджу вам, жінками:

      В них охи й ахи цілий вік;

      Тих самих лік

      Всі потребують хворі дами;

      Не надто грубо лиш зайдіть —

      І всі до вас попали в сіть.

      На титул ваш усі повірить ладні,

      Що рівних вам у вмілості нема,

      І мацайте собі усі красоти знадні,

      Що інший жде роками задарма.

      Щупніть їй пульсик, як годиться,

      Метніть їй зір при тім палкий,

      Візьміть за стан її стрункий —

      Чи не тісна, мов, шнуровиця?

      У ч е н ь

      Оце воно! Тут видно, що і де.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Теорія завжди, мій друже, сіра,

      А древо жизні – золоте[35].

      У ч е н ь

      Немов крізь сон я слухаю все те.

      За мудрі ради вам подяка щира;

      Коли ж іще мене ви повчите?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Я помогти готовий завше.

      У ч е н ь

      Я не піду од вас, не взявши

      Хоч пари писаних рядків:

      В альбом що-небудь я б просив.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Гаразд.

      (Пише й дає).

      У ч е н ь

      (читає)

      Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum[36].

      (З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить).

      М е ф і с т о ф е л ь

      Слухай цих слів та змії, тітки моєї, поради —

      Будеш своїй богорівності сам незабаром нерадий!

      Ф а у с т

      (увіходить)

      Куди ж ми підемо?

      М е ф і с т о ф е л ь

                              Побудемо, де слід:

      Оглянем перш малий, за ним великий світ[37].

      Побачиш, буде до любови

      Тобі цей курс наук чудовий.

      Ф а у с т

      Задовга в мене борода,

      І пустувать мені шкодá.

      Боюсь, що зробим кепську спробу,

      Цей світ – не на мою подобу;

      На людях нічусь я, малюсь,

      Завжди соромлюсь і гублюсь.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Нічого, друже мій, усе це згодом дасться,

      У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя.

      Ф а у с т

      А як же з дому нам піти?

      Де тії коні, повіз, челядь?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Так [у виданні Фоліо 2003 р. – «Та»] наші

35

Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні – золоте. – Цей вислів став крилатою фразою, кілька разів його цитує В. І. Ленін.

36

Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. – Латинський переклад слів спокусника-змія, звернених до Єви: «Будете, як Бог, знати добро і зло».

37

…Оглянем перш малий, за ним великий світ. – Вузький бюргерський світ невеликого містечка першої частини і широка державно-політична і всесвітньо-історична арена у другій частині трагедії.