Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

пристраснім млінні

      Душі зливають.

      Зелено пишні

      Лози буяють,

      Грона розкішні

      Тяжко звисають,

      І винотоки

      Винні потоки,

      Пінні й шумливі,

      З них вигнітають.

      В радісній зливі

      З гір, маєм критих,

      По самоцвітах

      Струмні ті ллються,

      Поки зійдуться

      В ріки глибокі,

      Плеса широкі.

      Любить там птиця

      Солодко впиться

      Й далі помчати

      Десь над чудовий

      Острів казковий

      Сонце стрічати.

      Чуєш, у лузі

      Спів там лунає?

      Бачиш, у крузі

      Танець буяє?

      Всюди тут воля,

      Всім тут роздолля:

      Ті поп'ялися

      По верховині,

      Ті розплилися

      В óзера сині,

      Інший ширяє

      В небо безкрає,

      В далі прозорі,

      Звідки ллють зорі

      Щастя жагу.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Заснув! Гаразд, мої хлоп'ята чулі!

      Чудово ви співали люлі-люлі;

      За цей концерт я не лишусь в боргу.

      Він думав, що мені звідсіль уже не вийти!

      Ще більш його маною оповийте,

      Ще глибш його занурте в море мар!

      Мені ж тепер пацюк на визвіл прийде,

      Розбить накреслений цей чар.

      От і пацюк вродивсь одразу —

      Шмигнув до ніг і жде наказу.

      Володар всіх щурів, мишей,

      Жаб, мух, комах, блощиць, вошей[27]

      Тобі наказує підлізти

      І на порозі знак прогризти

      Там, де оливи він полив, —

      За діло ж, ну, без зайвих слів!

      Он закрутка чаклунська, бачиш, скраю?

      Я через неї тут сидіти маю;

      Гризни! Ще раз, і всьому край! —

      Ну, Фаусте, спи і поки що бувай!

      Ф а у с т

      (прокинувся)

      Це що ж, я знов в оману дався?

      Знов духів рій без сліду зник,

      Почезла чортова мана вся,

      Та й пудель теж кудись утік!

КАБІНЕТ ФАУСТА[28]

      Ф а у с т   і   М е ф і с т о ф е л ь.

      Ф а у с т

      Хто там? Заходь! Чи ж мук іще не досить?

      М е ф і с т о ф е л ь

      Це я.

      Ф а у с т

      Заходь!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Хто хоче, тричі просить.

      Ф а у с т

      Заходь же!

      М е ф і с т о ф е л ь

      От за це люблю;

      Дійдем до злагоди ми духом.

      Дивись, яким прийшов я зухом:

      В червець убрався, в блаватас[29],

      Плащем обвинувся єдвабним,

      Вдяг капелюх з пером привабним

      Ще й шпагу замашну припас.

      Послухай дружньої поради,

      Вдягни й собі такі наряди,

      Покинь нікчемні заняття, —

      Узнаєш, що таке життя.

      Ф а у с т

      Шкода мені в ті шати убиратись,

      Турбот життя й на них лежить печать.

      Я

27

Володар всіх щурів, мишей, / Жаб, мух, комах, блощиць, вошей… – Уявлення про чорта як про повелителя всілякої дрібної тваринної нечисті властиве для всієї християнської демонології.

28

Початок сцени написано 1800–1801 рр., решта була вже в первісному фрагменті («Пра-Фаусті»).

29

…В червець убрався, в блаватас… – Червець – червона, блаватас – блакитна шовкова матерія. За народною легендою, Мефістофель ходив із Фаустом у чернечому перевдязі; пізніше, коли вертепна комедія про Фауста поширилась у католицьких краях, Мефістофель фігурував у ній уже в багатому світському вбранні.