Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

агітації» та про координацію дій у придушенні польського визвольного руху.

      Червона Армія входить до Львова.

      22 вересня 1939 року

      Ріббентроп та Молотов ствердили: «Німецький уряд і уряд СРСР… висловлюють думку про те, що закінчення нинішньої війни між Німеччиною з одного боку й Англією та Францією з іншого буде в інтересах усіх народів». А відповідальність за продовження війни покладалася на супротивників Німеччини. Якщо вони не підуть на мир, ішлося в заяві, між Москвою і Берліном відбудуться «консультації».

      «Державні перетворення» території розтрощеної Польщі не забарилися. На заході наказом Гітлера від 8 жовтня 1939 року Німеччина анексувала Познанське, Поморське, Лодзьке, частково Келецьке і Варшавське воєводства з населеням близько 9,5 мільйона осіб. Було створено нові ґау (області) Німецького Райху: райхсґау Позен із центром у Позені (Познані), Вартеґау з центром у Лодзі, перейменованій на Літцманнштадт, райхсґау Данціґ-Вестпройсен із колишнього «Вільного міста» і також колишнього «Польського коридору». Польськими територіями було розширено ґау Східної Пруссії та Сілезії. 12 жовтня 1939 року Гітлер створив Генерал-Губернаторство для окупованих польських територій (із 18 вересня 1940 року воно стало називалося «Генерал-Губернаторство Німецької імперії») із центром у Кракові.

      На схід від нового кордону в жовтні 1939 року інша імперія гралася в демократію. Пройшли вибори до Народних зборів Західної України й Західної Білорусі. За сталінською конституцією 1936 року, «на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні». При цьому всі політичні партії було заборонено з моменту червоної окупації, а обраних НКВС кандидатів у депутати було оголошувано на «зборах виборців». На виборчих дільницях за ходом виборів наглядав той самий НКВС, бюлетені видавали із заздалегідь поставленими відмітками на користь затверджених кандидатів. 28 жовтня 1939 року в Білостоку та Львові обидва псевдопарламенти, «висловлюючи волю величезної більшості населення, проголосили Радянську владу на звільненій землі» і звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням «возз’єднати» Західну Україну з Українською РСР і Західну Білорусь з Білоруською РСР. На початку листопада 1939 року сесія Верховної Ради СРСР прийняла постанову «про прийом Західної України і Західної Білорусі до складу Радянського Союзу і возз’єднання їх з Українською та Білоруською Радянськими Республіками». Місто Вільно (населене переважно поляками та євреями, але яке литовці вважали своєю історичною столицею й не визнавали його інкорпорації до Польської республіки на початку 1920-х років) СРСР широким жестом передав Литві, яку, за угодою з німцями, він розглядав як свою власність у будь-якому разі.

      Радянські й німецькі офіцери в Бресті.

      Кінець вересня 1939 року

      Окупаційна політика нацистів та більшовиків у Польщі

      По обидва боки кордону одразу ж почалося