Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

відточували майстерність у справі окупації, грабунку та придушення спротиву – це їм дуже скоро придасться.

      2. «Дивна війна»

      Мобілізація Франції та Британії

      Після короткого французького наступу в Саарі війна з легкої руки журналістів отримала назву «сидячої», «фальшивої», «іграшкової» чи «дивної» (Sitzkrieg, drôle de guerre або Phoney War). Не справдилися побоювання французьких та британських очільників про масові рейди Luftwaffe на Лондон і Париж. Бойові дії RAF обмежилися скиданням з бомбардувальників звернень до німців про безнадійність війни та кількома безрезультатними нальотами на німецькі морські бази. На британські пропозиції бомбардування серця німецької промисловості, Рурського промислового району, або про мінування річки Райн, важливої транспортної артерії, французький уряд відповів категоричною відмовою: французи побоювалися можливих відплатних рейдів Luftwaffe на Париж та інші французькі міста.

      Один із фортів лінії Мажіно. Видно колію власної залізниці, що сполучала між собою її форти

      Зате на морі нічого дивного чи фальшивого у війні не було: перші британські жертви загинули вже 3 вересня 1939 року, коли німецький підводний човен U-30 торпедував лайнер «Athenia». З 1418 пасажирів та екіпажу на борту 112 загинуло. Капітан німецької субмарини заявив, що сприйняв «Атенію» за британський допоміжний крейсер. Капітан «Атенії», зі свого боку, мав досвід минулої німецької підводної війни і вирішив, що, оскільки лайнер прямує до Америки, німці його не атакуватимуть – це судна, що поверталися з вантажем до Британії, були, на його думку, під загрозою19.

      Лайнер «Athenia» тоне, торпедований німецьким підводним човном. 3 вересня 1939 року

      Французькі солдати копають протитанковий рів біля кордону з Німеччиною.

      Березень 1940 року

      10 вересня 1939 року перші з п’яти британських дивізій, що мали стати первістками Британських експедиційних сил (БЕС) у Франції, почали сходити по трапах транспортів у порту Шербур у Нормандії. 3 жовтня 1939 року вони почали займати ділянки на передовій. До середини жовтня 1939 року 160 тисяч «томмі» були у Франції, і їх кількість подвоїлася за зиму 1939—1940 років. Цей військовий внесок був надзвичайно малим порівняно з Францією, яка на початку 1940 року розгорнула вздовж Західного фронту 104 дивізії.

      Планувалося довести число дивізій до 55 у 1941 році20. Для них передбачалося виготовити 66 тисяч гармат, 31 тисячу танків та 192 мільйони артилерійських снарядів. Аж до прибуття у Францію 1-ї панцирної дивізії у квітні 1940 року вся танкова міць БЕС складалася з єдиної бригади в 50 піхотних танків, хоча з вересня 1939-го по квітень 1940 року Британія випустила майже стільки ж нових танків, скільки й Німеччина (532 проти 648). Також британські заводи випустили стільки ж зенітних гармат і навіть трохи більше літаків (2 61721 проти 2 430), зате набагато менше стрілецької зброї і в 13 разів менше гармат.

19

Незважаючи на це, судно йшло без вогнів та міняло курс. Коли ж виявилося, кого саме торпедував U-30, німці одразу заявили, що англійці самі потопили власний лайнер, щоб демонізувати Німеччину та домогтися симпатії до себе у США. Хай така брехня і здається абсолютно неймовірною, але, як ми могли пересвідчитися зовсім недавно, творча спадщина «надзвичайно талановитої людини» продовжує бути актуальною.

20

На початку війни було відновлено військовий призов для чоловіків від 18 до 41 років.

21

З них більш ніж тисяча винищувачів, у тому числі 370 «спітфайрів». Британське Винищувальне командування (Fighter Command) отримало в розпорядження 45 ескадрилей винищувачів, але не бажало послати до Франції більш ніж шість, причому не «спітфайрів». Німеччина за той же час випустила винищувачів удвічі менше, але в союзників узагалі не було зброї, аналогічної пікірувальному бомбардувальнику Ju-87 («Stuka»), яких за той час було випущено 150.