Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

імперія майже монопольно володіла найважливішими запасами стратегічної сировини: олова, каучуку, вольфраму, молібдену, джгуту – і мала доступ до багатьох інших; у неї був найбільший торговий флот, і то під захистом Royal Navy. Німеччина ж залежала від імпорту. Спроби Райху домогтися самозабезпечення не дали очікуваних результатів. До початку війни з 30 найбільш важливих стратегічних матеріалів Німеччина забезпечувала себе лише сімома. Вона покривала власною сировиною потребу в чорних металах на 50 %, у кольорових – на 20, у пальному – на 30—40 %, у сировині для текстильного виробництва (пошиття абсолютно необхідних для війська одностроїв) – на 15—20 %.

      Набагато меншими, ніж у союзників, були й фінансові резерви Німеччини. Німецький золотий запас дорівнював 1 % британського. Саме тому Німеччина в другій половині 1930-х років застосовувала переважно безвалютну систему зовнішньої торгівлі. Але закупівлі гостродефіцитних видів сировини вимагали оплати валютою.

      Політичне й військове керівництво Німеччини усвідомлювало, що країна підготована лише до короткочасної війни, тоді як їхні супротивники розраховували на довгу війну на виснаження. 6 жовтня 1939 року, того самого дня, коли склали зброю останні організовані польські військові частини, «вождь німецького народу», повернувшись із Варшави, виголосив промову в райхстазі, де запропонував мир14. Гітлер проголосив, що нарешті німецький солдат може гордо нести лавровий вінок переможця, якого він був злочинно позбавлений 1918 року. Фюрер запропонував укласти мир, що визнавав би як доконаний факт результат Polnische Feldzug’у. І щоб ні в кого не залишалося сумніву, завершив промову погрозою, що ця пропозиція миру не буде повторена, «якщо гору візьмуть думки пана Черчилля15 та його послідовників». Погроза не спрацювала: 10 жовтня Франція, а 12 жовтня Британія офіційно відкинули пропозицію укласти мир на основі нового стану речей.

      Попередні плани союзників передбачали, що недружня нейтральність СРСР змусить німців тримати значну частку свого війська на Сході, проти можливого радянського удару. Тепер же стало очевидним, що СРСР, навпаки, захищатиме німецьке запілля, і добірні німецькі частини ось-ось з’являться на французькому кордоні. Також стало очевидним, що морська блокада не буде дієвою через постачання сировини для промисловості та харчів із СРСР. До послаблення блокади спричинялося й посилення німецького тиску на поки що нейтральні європейські держави з метою забезпечити економічний контроль над ними.

      Французький провід, пам’ятаючи про жертви в 1914— 1918 роках, не бажав побачити нову версію тієї бійні. Але якось війну треба було вести. Французи побоювалися, що Британія мобілізується надто повільно і Гітлер може напасти до того, як союзники досягнуть максимуму своєї військової міці. Уже 22 вересня 1939 року прем’єр-міністр Даладьє запустив ідею з відкриттям нового фронту проти Німеччини на Балканах на Верховній військовій раді союзників, що було одразу холодно сприйнято Чемберленом. Основний аргумент був, що такі дії можуть спровокувати Муссоліні відкрито виступити на боці Гітлера.

      Французи

14

Ще під час польської кампанії Гітлер висловив схожу пропозицію у своїй промові в щойно приєднаному до райху Данціґу (Ґданську) 19 вересня 1939 року.

15

Вінстон Черчилль у 30-ті роки був провідним критиком політики «умиротворення» Гітлера, що принесло йому репутацію «підпалювача війни». Його категоричне неприйняття курсу на надання Індії прав домініону робило неможливою його участь в уряді, незважаючи на те що він перебував на провідних міністерських посадах усі 1910-ті й 1920-ті роки. З початком війни прем’єр-міністр Чемберлен був змушений попрохати його повернутися до уряду.