Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

заявив про нові вимоги – плебісцит про приєднання місцевостей, де проживають судетські німці, до Великої Німеччини. 10 вересня цю вимогу повторив Гітлер на з’їзді нацистської партії в Нюрнберґу. У Судетській області почався збройний заколот, і уряд ЧСР ввів там воєнний стан. Усім було ясно, що війна з Німеччиною – це справа кількох днів.

      Щоб запобігти війні, Чемберлен пішов на безпрецедентний крок, заодно започаткувавши практику «зустрічей на вищому рівні», що стала звичною в наступні десятиліття. 15 вересня він прилетів (уперше в житті сівши в літак) до Німеччини на особисті перемовини з Гітлером. Повіривши абсолютно брехливій заяві Гітлера про те, що чехи вбили три сотні судетських німців, Чемберлен погодився («в принципі», як він гадав) на те, що Судети мають перейти до Німеччини, – не забезпечивши перед тим згоди ні Франції, ні ЧСР – й переконав себе в тому, що амбіції Гітлера обмежуються лише Судетами.

      Що це було не так, Чемберлен міг би пересвідчитися вже наступного дня, якби дізнався, що Гітлер наказав створити добровольчий корпус із судетських німців-утікачів до Німеччини. Очолюваний офіцерами СС, він за два тижні нараховував 35 тисяч осіб. Але Чемберлен мав переконати французького прем’єра Даладьє, що якраз дуже сумнівався в остаточності цілей нацистського диктатора. Зрештою француз погодився, але вибив із британців гарантію підтримки Чехословаччини. 21 вересня 1938 року британці й французи поставили питання руба перед урядом ЧСР – ті мали згодитися на ампутацію найбільш промислово розвинутих регіонів країни, у яких до того ж було розташовано оборонні лінії. Урешті президент ЧСР Едвард Бенеш здався, і Чемберлен знову полетів до Німеччини повідомити Гітлера, що той отримав усе, чого жадав.

      Насправді Гітлер жадав війни, що змила б кров’ю ганьбу листопада 1918 року з німецького народу. Тому він заявив Чемберлену, що або чехи забираються з Судетів через тиждень, або німецьке військо починає війну. За цих умов Франція заявила, що збройно підтримає ЧСР, та почала мобілізацію. Намітились і деякі просування з військовою допомогою СРСР Чехословаччині – Румунія гіпотетично погодилася на можливість перельоту червоних літаків уздовж її північного кордону до ЧСР. Але схоже на те, що войовнича антифашистська риторика радянської пропаганди працювала лише на створення відповідного іміджу і реально СРСР не збирався посилати свої війська захищати територіальну цілісність ЧСР.

      Британія також заявила, що підтримає Францію. Королівський флот було приведено в бойову готовність, і в Лондоні почали споруджувати бомбосховища, встановлювати зенітні гармати та роздавати населенню протигази на випадок хімічної атаки з повітря. Німецька пропаганда за попередні місяці створила враження, що міць Luftwaffe набагато більша, ніж було насправді, – лідери Франції й Британії реально вважали, що з початком війни Лондон і Париж будуть розтрощені з повітря. Британське воєнне планування припускало, що в перший день війни на Лондон упаде 3 500 тонн бомб і 600 тисяч жителів загинуть від повітряних бомбардувань у перші