Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

нема ні брата, ні свата.

      Бідному ніхто не подарує.

      – … не дасть.

      Під лихий час і кум за собаку.

      Тоді любить і сват, коли добре мається брат: а коли бідний, то забуде і брат рідний.

      Поки богат, то поти і сват.

      Поки щастя плужить, поти приятелі служать.

      Де щасть відпало, там і приятелів мало.

      При добрій годині, є куми й побратими.

      – … а при лихій – чужі, куми й побратими.

      При добрій годині всі побратими, а при лихій нема і родини.

      Як добра година, то знайдеться родина; а в злій годині нічого по родині.

      Поки мішки чують, поти шанують.

      Як ся гаразд мав, кожний мене добре знав; а як став убогий, не приходять гості у мої пороги.

      Як ся чоловік гаразд має, то і сусід буває.

      Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

      Утри мої спрагнені уста, а солодкі я сам собі утру.

      – … а солодкі чорт тебе і просить.

      Не тоді лижи мені губи, як солодкі, – тоді мені лижи, як гіркі.

      Лижи мені губоньки, як гіркі; а як солодкі, то я й сам оближу.

      Полюби мене в чорному, а не в білому!

      – … а вже в білому полюбить і абихто.

      Люби мене в чорному, а в білому чорт тебе і просить.

      Нехай мене полюбить в чорнім, – а в біле приберуся, тоді на тебе й не подивлюся.

      Якщо не полюбить на брудно, – то на біло трудно.

      Поцілуй мене сьогодні, а я тебе завтра.

      – … а як забуду, то й так буде.

      Люби мене в середу, а в неділю, як я приберуся, то може на тебе й не подивлюся (або: то й на другу подивлюся).

      Порятуй мене в пригоді, а в доброму ми не потребуємо рятунку.

      Тоді йди, як кличу.

      Хто зразу дав, той два рази дав.

      Брат, що хоче брать.

      Як беруть, сто коней дають, а візьмуть – і одного не дають.

      Як просять, і жнуть, і косять.

      Як лихо, то й «ходи Петрихо»; а як п'ють та їдять, то на Петриху не глядять.

      Як їдять та п'ють, так і кучерявчиком звуть; а поп'ють, поїдять, – прощай, шолудяй!

      Добре дядькові, то й Бога забув.

      Як лихо, то й до Бога.

      – … а як лихо минуло, тоді й Бога забуло.

      Як тривога, тоді і до Бога.

      А як по тривозі, тоді і по Бозі.

      Як потопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує.

      До обіда ложка, а після обіду не треба.

      На кого біда нападе, то до Києва йде; а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться (Броварі – містечко на лівім боці Дніпра).

      Що тобі не мило, і людям не зич.

      Не радуйся чужому лихові.

      З чужої біди не смійся.

      Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.

      Чужа біда за іграшку.

      – … за цукор.

      Чуже горе – людям сміх.

      Ніхто нічийого болю не знає.

      Чужий біль нікому не болить.

      Вола голова не боліла, коли корова теля родила.

      Кому користь, а нам хворість.

      Грається, як кіт з мишею.

      Грається, як миш