Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

як кожуха вкрали.

      Пропав день і собаки не брехали.

      Лиш хвіст мелькнув (або: І хвостом накрився).

      Вовки його з'їли (нема, забарився).

      Як у воду впав.

      Як віл лизнув.

      Був батько, та одубів.

      Був мед, та гості попили.

      Був кінь, та з'їздився.

      Колись було добро, та давно.

      – … і знов буде, та нас не буде.

      Було діло, та улетіло.

      Було, та загуло.

      Один був та й той загув.

      Що було, то запило.

      – … то за вітром поплило.

      – … то за вітром по воді поплило.

      З димом пішло.

      Димом догори пішло.

      Пропало, як з воза впало.

      Пішло за вітром.

      – … на вітер.

      З перед очей узято.

      Як мітлою зметено.

      – … змело.

      – … замів.

      Як кат втяв.

      – … ізтяв.

      Що пройшло, як у воду ввійшло.

      – … пішло.

      Що з воза впало, то пропало.

      Давно пропало, що з воза впало.

      Упало – пиши, пропало.

      Що впало, то пропало.

      Що з горшка вибіжить, то не позбираєш.

      «Соб, тпру, до ярма!» – оглянувся, та й нема.

      Давно торба кошелем стала.

      Пусто – і духу ніякого нема.

      Так пусто в селі, хоч голий біжи.

      Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся.

      Ані лялечки не видно.

      Хоч запали!

      – … то не лусне (або: так не трісне).

      Хоч пиши, хоч лиши.

      Ні тріски, ні пилинки.

      Нема і на сміх! Бог милував.

      Який нечистий!

      Який біс (або: чорт).

      Прийшов – ні ситця, ні решітця.

      Зосталися самі вишкварки.

      Свищі в борщі (нема нічого: кажуть і не про борщ).

      Те в лузі, а те в переплузі.

      У чорта в зубах.

      Тут було, вертілося, чорт знає де ділося.

      Ні слуху, ні духу.

      Ні духу, ні слуху.

      Ні слуху, ні прослуху.

      Ні слуху, ні вісти.

      Нема ані слуху, ані вісти.

      Ні чутки, ні вісточки.

      Ні слуху, ні послуханія.

      І слух пропав.

      Ані слихом слихати, ані видом видати.

      Слихом не чули, а видом не бачили.

      Нема і чутки – як в яйці завмер.

      Сім літ та й пам'яти ніт.

      Еге! побігли вже кози в лози.

      Пішов Тарас лозами.

      Поминай як звали.

      Шукай вітра в полі.

      І слід пропав.

      – … простиг.

      Рано пташка заспівала б, якби кітка не з'їла.

      Вийде, як камінь з води.

      І в світі, і в білому не пізнаєш (така переміна)

      – … не вгадаєш.

      Що нема, то й негоже.

      Лихо

      Лихо на мотузку водять (або: ведуть).

      «Де ти лихо ходиш?» – «Тебе шукаю!»

      Крутнувсь,