Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

на воротях не висить.

      Святий на святого часом скривиться.

      І між святими буває часом суперечка.

      Нема тої хатки, де б не було звадки.

      Нема риби без ості (кості), а чоловіка без злості.

      Риба не без кості, а людина не без злості.

      Горобець маленький, а серденько має.

      Хоч який горобець малий, а серце має.

      Горобець малий та сердиться, а то щоб чоловік не сердився.

      Коні б'ються, а лошат водять.

      Завзятий

      Завзяте, як панське щеня.

      Сей з зубами родився.

      Еге! ця на обидві кована (кута).

      Не плюй, бо вона й сама чвіркне.

      Баба з кованим носом.

      Це така баба, що чорт її на вилах чоботи віддавав.

      Становиться, як окунь проти води.

      Йому і чорт не брат.

      – … не пан.

      Хоч вріж, то не потече.

      Хоч прив'яжи, то відгризеться.

      Це таке, що не вступиться ні кінному, ні пішому.

      Не дасть собі в кашу наплювати.

      Хоч на споді лежатиму, а в вічі плюватиму.

      Та вже щоб я рачки ліз, а свого доконаю.

      Хоч умирає, а все-таки пальцем киває.

      Лаяла, лаяла, – насилу ціле село перелаяла.

      Оттак, матінко, лихії люди! Як напало на мене сім перекупок, то я ледве відгризлася.

      Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то на силу відгризлася.

      Напало на мене сім сіл, та я дала всім отпір.

      Коли б сім собак, то б від усіх сімох від'їлася.

      Така, що постав сім терлиць, то переб'є.

      Січе, як ціпом.

      Гострий, як бритва.

      Сердитий

      Без сили – надаремний гнів.

      Сердита собака – вовкові користь.

      Сердите не буває сите.

      На гнів нема ліків.

      Не давай серцю волю, бо сама підеш до неволі.

      Вскромнить своє серце.

      Не той сильний, що камінь виверне, – тільки сильний той, що серце своє вдержить.

      Сердитий, як собака.

      О, як затрусить зеленим маком, так держись берега! (Як розсердиться, найчастіше господар, і почне на всіх – «ну ж! та повертайсь! та ногами!»).

      Важким духом дише.

      Коли б то можна, то він би всіх поїв.

      Жалке (або: сердите), як кропива.

      Рогата скотина вдасться, то всіх коле.

      Досада скребе, як кітка лабою.

      Ну, вже намурмосилась.

      Віддув губи, як копиці.

      Таке то гречане – аж репається.

      – … свахо! як гречане, то й порепалось.