Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

уже мені з Петрового дня.

      Як піде з Петрового дня, то буде щодня.

      До нашого берега ніщо добре не припливе.

      – … як не кізяк, то тріска.

      Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одне поліно, та й те не горить.

      Де коротко, там і рветься.

      Побила мене лиха година.

      – … ота чужа нива, та позичений серп.

      Багато злого, та одного.

      От тепер-то в нас кобила порох поїла.

      Випити добру повну (набратись лиха).

      Маюся як в терню.

      Б'юся як риба об лід.

      Тиняється, як старець попід тином.

      Дожився до самого краю.

      Кажуть, що з лиха вмреш – отже ні!

      А правда наша п'яна спить.

      Біда

      Біда не спить, а по людях ходить.

      Хто в біді – біду стерпить, а хто в гаразді – щоб ніколи біди не знав! Біда біду породила, а біду чорт.

      – … чортова мати.

      – … а біди чорт не візьме.

      Не то біда, що плаче, а то біда, що скаче.

      Не я скачу – біда плаче.

      – … моя душа їсти хоче.

      Трудно вийти з біди, як каменю з води. Не так хутко згоїться, як біда скоїться. Біда з бідою іде, і бідою поганяє.

      Одна біда тягне за собою і другу.

      Як одна біда іде, то й другу за собою веде.

      Біда, та й за біду зачепилася.

      Горе, та ще й за горе зачепилось. Біда біду тримає.

      Біда за біду чіпляється – як у ланцюзі кільце за кільце.

      Біда біду перебуде – одна згине десять буде.

      Біда біду гонить.

      Біда за бідою ходить.

      Яка біда уродилась, така і згине.

      Біда навкулачки товчеться (великі нестатки), кулаками б'ється.

      Кого біда учепиться, того тримається руками і ногами.

      Біда здибає легко, а трудно її збутися.

      Від біди не в воду.

      Біди ні продати ні проміняти.

      І грім біди не заб'є.

      Як Бог дасть, і в печі не замажешся.

      Не в піч замазатись, та й не з моста у воду.

      Біда найде, хоч сонце зайде.

      – … біда не спить.

      Воли, коні на оборі, а біда поперед очі.

      Не клич біди до себе, вона сама прийде до тебе.

      Не буди біди, коли спить.

      Біди не шукати.

      – … сама біда знайде.

      Біда за плечима.

      До біди сім верств.

      До біди не далеко.

      – … доскочити.

      До біди ще три дні.

      До біди не довго.

      О біду не трудно.

      На біду не багато треба.

      Коли б так на гору, як на біду.

      Одна біда – не біда; от – коли дві, або три біди разом!

      Біда нікого не красить.

      Одна біда чоловікові не докучить, а десять!

      Біда не дуда: як стане дути, то аж слези йдуть.

      Не так-то і встати, як впасти.

      Як припече, то втече.

      – … то він сам до чорта втече (—… або: з того місця).

      Допекло,