Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

нас люблять, де нас нема.

      Де каша з маслом, там нас нема.

      Там добре, де нас нема.

      – … а ми прийдем і другим попсуєм.

      Видно на роду так написано.

      Не до поросят свині, коли свиню смалять.

      – … свині, як вовки свиню їдять.

      Пішли мої літа, як вітри кругом світа.

      Не минула мене лиха година.

      Господи, злізь та подивися.

      Держись берега, а риба буде.

      Тарах щастя в хату (несподіване лихо).

      Шелеп щастя у хату.

      Цінь, цінь, тарара! Усюди діра, та нікуди вилізти. (Ніби так синиця в клітці говорила. Кажуть, як присікається щось: біда, халепа і т. д.) Ну, і що йому казати!

      Що ти будеш казати!

      Хоч не питайся.

      Прогнівили Бога.

      Хоч ти Божу Матір проси!

      Хоч до Бога реви.

      Хоч сядь, та й плач.

      – … та ридай.

      Хоч плач, пане, – коса не бере!

      Сохрани, Мати Божа!

      Крий, Божа Мати!

      Боже мій, світе мій!

      Хоч утікай!

      Хоч що хоч роби!

      Хоч що хоч, те й роби!

      Хоч живий лізь у яму.

      Живцем би в яму пішов.

      Лучче б свята присипала (або: пригорнула).

      Хоч і в прірву!

      – … йди.

      Хоч провалися в безодню!

      Хоч крізь землю йди!

      – … провались!

      Хоч сирої землі хапайся!

      Тільки ходу, що з моста та У воду.

      Просто з моста та у воду.

      Вже мені і в пеклі гірше не буде.

      Ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь біс батька яка.

      А вже ж тії кучері мені надокучили.

      Говорив би, та і слів нема; плакав би, та і сліз нема.

      Тілько що з ніг не звалить (лихо, хороба і т. д.).

      Забили мені баки, з'їдять мене собаки.

      Тепер її і кури заклюють (задзьобають).

      Як так, то скоро нас і кури загребуть.

      Та вже нас і кури загребли.

      Зо всякого села по скурвому сину.

      Як горілку п'ють, то мене минають; а як ся б'ють, то від мене починають.

      У макогонову юшку впала (всі нападаються).

      Як горох при дорозі.

      – … хто йде, то й скубне.

      – … где не мине.

      – … за стручок скубне.

      Як хмара на нас спала (лихо несподіване).

      Як туча спала.

      Ні з'їсть, ні вип'є, ні гарно не вбереться.

      Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов.

      Уродився на свою годину.

      І ворогові сего б не зичив (бажав).

      Великий світ, та нема де дітися.

      Тяжко плисти проти води.

      Нащо мені золото, срібло, як жити не добре.

      А мені бугай виссав.

      Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

      О нашу то шкуру ходить.

      І холодно, і голодно, а ще й до дому далеко.

      – … і голодно, і голо, і босо, та й до дому далеко.

      Не бачить світа,