Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

косовиці нема, а ми вже сіно возимо.

      Де ще у Бога теє літо, а він вже косу клепає (по Різдві).

      П'є на вовчу шкуру.

      Теля каже: «будь ласкав», а тот уже з довбнею.

      Помаленьку, бо спинку зломиш!

      Де ще у Бога той Великдень, а він уже з крашанками!

      – … уже й з пасками!

      Хрестять люди, хоч ся ще не уродило.

      Тоє хрести, що вродиться.

      Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити.

      Славні бубни за горами, а прийдеш ближче – собача шкура.

      – … бубон за горами, а близько – як коробка.

      Не все то золото, що блищить.

      Твоя слава велика: сім сіл – один віл.

      Був колись дворянин, та чорт ім'я перемінив.

      Убий – та й виграй.

      Убий та й виграй, – умри та й оженися.

      Упертий

      Упертий гірше свині.

      Уперта, як свиня.

      Вперта коза, вовкові користь.

      Шия товста (непокірливий, ситий).

      Чи бачив хто з чорта м'ясо?

      Чорта в окріп, а чорт утік.

      Хоч гавкай на нього – нічого не вдієш!

      Хоч заріж, то не хоче!

      Хоч кременем ухо ріж, так затявся!

      Хоч камінь на шию, та у воду.

      Хоч йому кіл на голові теши.

      Хоч стріль йому в очі.

      Хоч із гармати стріляй (не почують, не злякаються, не послухають).

      З гармат не злякать.

      Хоч стріляй у нього.

      – … а воно тільки очі витріщить на тебе і дивиться; таке уперте – христіянин такий.

      Еге! так як на пеньку став.

      Як на пень заїхав.

      Хоч вогню до нього прикладай (тверде таке, запекле).

      Вовка в плуг, а він до чорта в луг.

      Його до ліса, а воно до біса.

      Його тягни до ліса, а він лізе до біса.

      Ти йому плюй в очі, а він каже – дощ паде.

      Хоч води лий в очі, то скаже – дощ іде.

      Плюнь йому в очі, а він каже – «ще ж двічі».

      Піп з хрестом, а чорт з хвостом.

      Піп своє, а чорт своє.

      Піп своє править, а той – убий його сила Божа – своє править!

      Піп у дзвін, а чорт у калатало.

      – … у клепало, та й каже, що його голосніше.

      Бог Богове, а біс бісове.

      Ти йому своє, а він тобі своє.

      Йому слово, а він сто.

      «Стрижене!» – «Голене!»

      – Ти йому «стрижено», а він тобі «голено».

      – Але ж стрижено! – Ні, таки голено! – Стрижено. – Кошено. – Стрижене, а не смажене (у жінки з чоловіком суперечка зайшла: він каже «голено», а вона «стрижено»; вже він її і бив, і чого не робив, ніщо не помагає. Ну каже, коли так – і повів її топити: але ж і тут те саме: уже потопала, а ще руку висунула з води і двома пальцями мов ножидями показала, що стрижене). Йому кажу: «тату», а він каже: «кату», їй кажеш «овес», а вона каже «гречка».

      З тобою ходити, як з туром водитись (як з бовваном).

      З тобою водитись, як з лихою годиною.

      Як з биком битись, а все молока не діб'єшся.

      Як