Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

нині, то тобі завтра.

      Нині мені, а завтра тобі.

      На кого Бог, на того і люди.

      Не так Бог, як лихії люди.

      За кого Бог, за того й люди.

      За ким Бог, за тим і люди.

      На кого ворони, на того і сороки.

      На кого люди гомонять, на того й свині хрюкають.

      Усяк готов, щоб погубити, а хто буде рятувати!

      Плач

      Буде плачу.

      – … до несхочу! Горе не умовчить.

      Біда, як дуда: куди йде, то реве.

      На кулаку сльози тре.

      Сльози, як перли.

      Плаче, як раб в неволі.

      Заплач, дурню, по своїй голові.

      Заплач, Матвійку, дам копійку.

      А заплач, дурню, та дуже.

      А ну, ну! Заплач, дурню!

      По чім дурного пізнати? по тім, що плаче.

      Розквасив губи, як копиці.

      Слинить. Кисне, як солоний огірок.

      Скиглить, мов кривий цуцик.

      Завив, як вовк.

      Голосить, неначе по мертвому.

      Кричить, як опарений.

      Пробі кричати.

      Пробі рятуй.

      Ґвалт кричить.

      Проплакала бабка увесь ліс, а по їй ні біс.

      Кому біда, то й плач не поможе.

      Плачся Богу, а сльози – вода.

      Плачем лиха не виплачеш.

      Тоді будеш вить, як почнуть бить.

      Не жаль плакати, коли є за чим.

      Нехай ті плачуть, що заміж ідуть.

      Кричи, хоч на гору вилізь!

      Жінка плаче, діти плачуть, сам плачеш, а лучшого не бачиш.

      Плачеш, плачеш, та й пчихнеш.

      Так, що тільки кривавії не плю ються.

      Хто з вечора плаче, той вранці буде сміятись.

      Терпи

      Терпи, душа, спасена будеш.

      Терпи горе – добро буде.

      Терпи, козаче, отаманом будеш.

      – … а з козака попадеш і в отамани.

      Терпи, Грицю, хоч яка спека.

      Терпи, козак, горе, – будеш пити мед.

      Терпи горе, пий мед.

      Терпи горе – буде добре.

      Коли мука, торбу в руки, та по ягоди!

      Ідж, коза лозу, коли сіна нема.

      Лежи в піску, та їж луску.

      – … туску!

      Зуби на полицю (ждати і голодувати).

      Напийся води, коли з'їв півбіди.

      Тягни біду за хвіст (бідуй).

      Бідою біді не поможеш.

      Жди, море, погоди.

      Люди, посіявши, та ждуть.

      Мовчи та диш!

      – … скажуть, що спиш.

      Скажи – лихо, та й мовчи.

      Лихо, та не мовчить.

      Посидь, смутку, в кутку.

      Гей! не з горя ж і біди.

      Вдар лихом об землю.

      Я ту біду ще перебуду.

      За терпіння дасть Бог спасіння.

      Перемелиться лихо, – добре буде.

      Терпен – спасен.

      Буде добре, як мине зле.

      По цьому ще діти будуть, хоч маленькі.

      Умреться – так все минеться.

      Божа воля!

      Божа власть!

      Божа