Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

доля

      Нещастя ніколи само не приходить.

      Нещастя в дітях – нещастя в літах.

      Нещасна, як подільська корова (що коровами там роблять).

      Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

      Коли б чоловік знав своє нещастя! Коли б знати, де упаду, то б соломки підстелив (то приказка, як москаль падав з черешні: «Соломи», кричить, «Соломи!»; а як вже впав, то каже: «Ні, вже не треба»).

      Якби знав, де знайду, то б туди пішов; а якби знав, де загублю, то б туди не йшов.

      Не знаєш, з котрого боку зайти.

      Пішло щастя в ліс по пруття.

      Талану нема!

      Як не дав Бог талану змалку, то й не буде до останку.

      Хоч роби і роздерися, а як нема талану, то нема.

      Пригоди учать згоди.

      Кожда пригода до мудрості дорога.

      Давні пригоди боронять від шкоди.

      Не хапайся за пригоду.

      За сон і за пригоду не хапайся.

      Чоловік без пригоди не живе.

      Отак чумак дочумакувався.

      Сяка-така напасть, а спати не дасть.

      Від напасті і полу вріж, а втікай.

      Біда (напасть) не по лісі ходить, а по людях.

      Від напасті не пропасти; а від біди не втекти.

      Від напасті не пропасти: я, пане, коня вкрав.

      Без причини чоловік ніколи не живе і без причини ніколи не вмирає.

      Розкіш творить біль: як приходить – смакує, як виходить – катує.

      Плигає, як пампух в олію.

      Плаває, як вареник у маслі.

      Обросла, як нирка в салі.

      Чому козак не гладок! попоїв та на бок.

      – Чого козак гладкий? – Наївсь, заснув, та й нема гадки.

      Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.

      – … то козак би і вмер лежа.

      Коли не піде

      Коли не піде, то вже і не піде.

      Попитав вже я і пня, і колоди.

      Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть (дуже убогий, а щирий).

      Б'ється сірою собакою, нічого не вдіє.

      Бив на нього, як на три тузи.

      Пішло старій пані на випадок.

      Трапилося, як сліпій курці бобове зерно, – і тим ся удавила.

      Удалося, як тій Солосі.

      Не кує, а плеще (невдачі усе).

      Коло рота крутиться, та в рот не попаде.

      З гори пішло.

      З рук іде, а не в руки.

      Отак наші галки б'ють! Ні з чим додому йдуть.

      Попав пальцем в небо.

      – … стромляй дальше.

      Не тикай пальця в небо.

      Попав кулею в пліт!

      Не попав ні в тин, ні в ворота.

      Попав, як сліпий на стежку.

      Як лопатою (вилами) по воді (зробив щось ні до чого).

      Ти йому кажи, а воно – як мотикою по воді: ухом не порушить.

      Ціляв корову, а попав ворону.

      Ціляв у ворону, а попав в корову.

      Не туди стежка в горох.

      Поправився ухом об землю.

      Поправився з печі на лоб.

      Поправився з покуття на лаву.

      – … під лаву.

      Утікав перед вовком,