Одіссея. Гомер

Одіссею, вернувшись додому, за себе помститись?

      ²⁵ Ти проведи Телемаха уміло, адже ти це можеш,

      Щоб неушкоджений він до своєї прибув батьківщини,

      А женихи щоб ні з чим на своїм кораблі повернулись».

      Мовивши це, Гермеса гукнув він, коханого сина:

      «Знов, як і завжди, ти нашим, Гермесе, провісником будеш;

      ³⁰ Німфі скажи пишнокосій про вирок ти наш непохитний:

      Щоб повернувся до дому свого Одіссей витривалий,

      Тільки б не смів його хтось із богів чи людей супроводить,

      Хай на плоту, міцно збитім, пливе і, хоч лиха зазнає,

      В Схерію широкоскибу на день аж двадцятий прибуде,

      ³⁵ В землю феаків, що їх ріднею вважають безсмертним.

      Серцем вони і його, як безсмертного бога, вшанують

      І кораблем відішлють у рідну його батьківщину,

      Золота стільки, і міді, й одежі йому надававши,

      Скільки з-під Трої, свою одержавши здобичі пайку,

      ⁴⁰ Він не привіз би ніколи, хоч би й повернувся щасливо.

      Доля судила і рідних побачить йому, і вернутись

      В високоверху оселю і в рідну свою батьківщину».

      Так він сказав, і гонець послухав його світлосяйний:

      Зразу ж до ніг золоті підв’язав він ізнизу підошви,

      ⁴⁵ Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим

      І по воді, й по безкраїх просторах землі його носять.

      Жезл він у руки узяв, що ним, коли схоче, то людям

      Склеплює втомлені очі, а інколи будить поснулих.

      Швидко з жезлом тим полинув могутній гонець світлосяйний

      ⁵⁰ І, обминувши Перею, на море з етеру спустився

      Та понад хвилями низько літав, мов чайка крилата,

      Що, в буйнохвильному морі безкрайому ловлячи рибу,

      Крила потужні свої оббризкує в піні солоній, —

      Наче та чайка, Гермес по хвилях ширяв незліченних.

      ⁵⁵ Щойно до острова він у просторах далеких дістався,

      На суходіл тоді вийшов Гермес з фіалкового моря

      Й далі пішов до печери великої, де пишнокоса

      Німфа жила, – на ту пору якраз він застав її дома.

      Полум’я в неї велике палало на вогнищі, й запах

      ⁶⁰ Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому

      Острові линув. Вона ж виводила пісні дзвінкої

      І, золотим на кроснах керуючи човником, ткала.

      Ліс зеленів густолистий навколо печери тієї —

      Вільха росла, і тополі стрункі, й запашні кипариси;

      ⁶⁵ Птахи у вітті густому гніздилися ширококрилі —

      Яструби й сови, а з ними іще й прибережні ворони

      Довгоязикі, що з моря прожиток собі здобувають.

      Там же, навколо печери глибокої, скрізь винограду

      Порозросталися лози, дозрілими гронами пишні.

      ⁷⁰ І недалеко одне біля одного воду прозору

      Чисті чотири джерела струмили у сторони різні.

      А навкруги килимами м’якими з селери й фіалок

      Луки стелилися. Навіть безсмертний, сюди надійшовши

      Й глянувши, зачудувався б і в серці відчув насолоду.

      ⁷⁵ В захваті щирому тут зупинився гонець