Одіссея. Гомер

сестро? Адже ти не часто раніше

      В мене бувала, бо надто далеко від нас проживаєш.

      Як же ти радиш тепер вгамувати ці сльози й ридання

      Журні, що тугою серце і душу мені огортають?

      Спершу загинув мій муж благородний із серцем левиним,

      ⁸¹⁵ Найвидатніший з данаїв у доблестях різноманітних,

      Слава якого в Елладі і в Аргосі широко лине.

      Нині ж улюблений син з кораблем десь поплив крутобоким,

      Юний, без досвіду ще, ні до праці він, ні до поради.

      Ним іще більше тепер я журюся, аніж чоловіком, —

      ⁸²⁰ Вся аж тремчу я за нього й боюсь, щоб не сталося лиха

      З ним ні між тими людьми, до яких він поїхав, ні в морі.

      Має-бо він ворогів, що лихе умишляють на нього

      Й хочуть раніше убить, ніж до рідного вернеться краю».

      Відповідаючи, мовить до неї ледь видна примара:

      ⁸²⁵ «Більше сміливості, сестро, нічого не бійся душею!

      Подорожує усюди супутниця з сином, якої

      Кожен бажав би собі чоловік, бо усе вона може,

      Діва Паллада Афіна, й твоїй співчуває скорботі.

      Отже, й послала мене вона все це тобі розказати».

      ⁸³⁰ В відповідь мовила знов багата умом Пенелопа:

      «О, як богиня ти справді і голос ти чула божистий,

      То й про того нещасливого всю мені правду повідай:

      Ще він живий і досі десь бачить він сонячне світло,

      А чи загинув і в темній домує Аїда оселі?»

      ⁸³⁵ Відповідаючи, мовить до неї ледь видна примара:

      «Ні, я про нього не можу напевне тобі розповісти,

      Ще він живий чи умер, а на вітер казать не годиться».

      Мовивши це, вона зникла крізь засув на дверях ремінний

      Подувом вітру. І зразу від сонних прокинулась марень

      ⁸⁴⁰ Донька Ікарія, й любе зігрілось їй радістю серце,

      Так їй примріявся ясно весь сон цей у темряві ночі.

      А женихи кораблем своїм путь вже верстали вологу,

      В задумах злобних готуючи смерть Телемахові близьку.

      Є невеликий в просторах морських острівець кам’янистий,

      ⁸⁴⁵ Він у протоці лежить між Ітаки й скелястої Сами

      І Астерідою зветься; обабіч там пристані зручні

      Для кораблів, – отам-то й засіли в засаду ахеї.

      Пісня п’ята

Зміст п’ятої пісніДЕНЬ СЬОМИЙ І ДАЛІ ДО КІНЦЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШОГО ДНЯ

      Рада богів. Вони посилають Гермеса до німфи Каліпсо з наказом негайно відпустити Одіссея. Каліпсо дає Одіссеєві знаряддя, потрібні для побудови плота. За чотири дні судно готове, і на п’ятий день Одіссей відпливає, одержавши від Каліпсо все потрібне в дорозі. Сімнадцять днів плавання триває благополучно. На вісімнадцятий день Посейдон, повертаючись від ефіопів, упізнає в морі Одіссея, що плив на легкому своєму плоті; він насилає бурю, яка руйнує пліт; але Одіссей одержує від Левкотеї намітку, яка рятує його від затоплення; цілих три дні носять Одіссея бурхливі хвилі; нарешті надвечір третього дня він виходить на берег феакійського острова Схерії.

      Пліт Одіссеїв

      Щойно проснувшись, Еос із постелі Тіфона ясного

      Встала, щоб світло