Одіссея. Гомер

ця Телемаху! А ми ж були певні, не вдасться!

      ⁶⁶⁵ Зовсім дитина ще, він проти волі стількох нас поїхав,

      Взявши собі й корабель, і супутців з народу найкращих.

      Він і в майбутньому лиха завдасть нам! Хай його силу

      Виснажить Зевс, поки міри змужнілості ще не дійшов він.

      Дайте-но бистрий мені корабель і супутників двадцять,

      ⁶⁷⁰ Щоб влаштувати засаду йому по дорозі, в протоці

      Підстерегти його – поміж Ітаки й скелястої Сами, —

      Ох, і гірке ж йому буде загиблого батька шукання!»

      Так він сказав, і схвалили це всі і дали свою згоду.

      Зразу ж вони повставали й у дім подались Одіссеїв.

      ⁶⁷⁵ Та Пенелопі недовго лишалося те невідомим,

      Що в глибині своїх серць женихи замишляли підступно.

      Їй про їх змову окличник Медонт розповів, що іззаду

      Чув за двором, на якому вони свої задуми ткали.

      Всі перейшовши покої, приніс він цю вість Пенелопі.

      ⁶⁸⁰ Щойно ступив на поріг він, спитала його Пенелопа:

      «З чим, окличнику, від женихів ти прийшов благородних?

      Чи не сказать Одіссея божистого вірним служницям

      Всю залишити роботу й вечерю для них готувати?

      Краще б не сватались більше до мене і тут не збирались,

      ⁶⁸⁵ Хай би востаннє вони тут вечеряли в мене сьогодні!

      Надто сюди ви вчащаєте, спадщину всю, весь достаток

      Нищите ви в Телемаха розумного! Видно, ніколи,

      З часу, як дітьми були, від батьків ви своїх не чували,

      Як Одіссей богорівний до ваших поставився рідних,

      ⁶⁹⁰ Як не вчинив він і навіть не мовив лихого нікому

      В цілім народі, хоч це й властиво державцям божистим,

      Що одного зненавидять, а другого милують надто.

      Він же нікому з людей аніякої кривди не вдіяв.

      Ви ж тут і дух свій, і ваші діла недостойні вже ясно

      ⁶⁹⁵ Всім показали, – нема за колишнє добро в вас подяки!»

      Відповідаючи, мовив до неї Медонт тямовитий:

      «О володарко, якби ж тільки це було лихо найбільше!

      Гірших, страшніших нещасть багато іще замишляють

      Ті женихи, – бодай би цього не дозволив Кроніон!

      ⁷⁰⁰ Гострою міддю гадають вони Телемаха убити

      Десь по дорозі додому. Вістей про батька питати

      В Пілос священний поїхав він та в Лакедемон преславний»

      Так він сказав, а в неї і серце, й коліна зомліли,

      Довго безмовна була вона, очі рясними сльозами

      ⁷⁰⁵ Сповнились їй, і голос немов перервався дзвонистий.

      Врешті такими вона озвалась до нього словами:

      «Де ж мій, окличнику, син? І чого десь було йому їхать

      На кораблях бистрохідних, що в морі за коней дорослим

      Правлять мужам і по водних блукають просторах безкраїх?

      ⁷¹⁰ Чи не на те, щоб і ймення його між людьми не лишилось?»

      Відповідаючи, мовив до неї Медонт тямовитий:

      «Я вже не знаю, чи бог то його напоумив, чи сам він

      Зваживсь душею до Пілоса їхать, щоб там розпитати —

      Вернеться батько додому, чи, може, він зовсім