Одіссея. Гомер

подушками

      Викласти, ще й килимами чудовими постіль заслати,

      І покривала вовняні подать їм укритися зверху.

      ³⁰⁰ Вийшли із світлом ясним у руках із покоїв служниці

      І постелили постелі, й гостей туди вивів окличник.

      Там, у переднім покої, вони і лягли спочивати —

      Ліг там герой Телемах і Несторів син світлосяйний;

      Сам же Атрід ліг в середніх покоях високого дому,

      ³⁰⁵ Поруч лягла й довгошатна Єлена, в жінках богосвітла.

      Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

      З ложа свойого підвівся уже Менелай гучномовний,

      В одяг убрався, черезпліч нагострений меч перевісив,

      Знизу сандалії гарні до ніг підв’язав мускулястих,

      ³¹⁰ Вийшов із спальні своєї, на бога достоту подібний.

      До Телемаха підсів, назвав на ім’я і промовив:

      «Що спонукало тебе, Телемаху-герою, прибути

      У Лакедемон наш світлий по лону широкого моря?

      Справа своя чи громадська? Ти, може, одверто розкажеш?»

      ³¹⁵ Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      «Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!

      Я розпитати прибув, – чи про батька вістей не розкажеш?

      Дім пожирають у мене, і гинуть багаті маєтки.

      Повен мій дім зловорожих мужів, що ріжуть у мене

      ³²⁰ Цілі отари овець, ще й повільних биків круторогих, —

      Так мою сватають матір оті женихи презухвалі!

      Отже, тепер до твоїх припадаю колін, чи не зволиш

      Розповісти про печальну загибель його: чи на власні

      Очі ти бачив її, чи, може, від іншого чув ти

      ³²⁵ Мандрівника, – на недолю-бо мати його народила.

      Тож не шкодуй, і не жалуй мене, й не пом’якшуй нічого,

      А розкажи все докладно, що бачить тобі довелося.

      Щиро благаю, якщо Одіссей, мій отець благородний,

      Виконав слово яке, тобі обіцявши, чи діло

      ³³⁰ В краї троянськім, де стільки, ахеї, ви горя зазнали,

      Все це сьогодні згадай і щиру скажи мені правду».

      З гнівним обуренням мовив йому Менелай русокудрий:

      «Ну ж і ганьба! На шлюбному ложі лягти у такого

      Мужа могутнього враз заманулось отим боягузам!

      ³³⁵ Це все одно, якби лань, у лігво могутнього лева

      Новонароджених, ще сосунців, оленяток поклавши,

      Вийшла б на травами рясно укриті узгір’я й долини

      Пастись, а він би тим часом, до лігва свого повернувшись,

      Приготував оленятам і лані загибель ганебну, —

      ³⁴⁰ Так Одіссей і для них приготує загибель ганебну.

      О, якби, Зевсе, наш батьку, й Афіно, і ти, Аполлоне,

      Він залишався таким, яким ще колись на Лесбосі,

      Ставши на герць, завзято із Філомелідом змагався

      Й кинув з усеї ним сили об землю на радість ахеям.

      ³⁴⁵ Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних,

      Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні!

      Ну, а про те, що мене ти питаєш і просиш, будь певен,

      Не ухиляючись, правду скажу я тобі, не злукавлю, —

      З того всього, що морський оповів мені старець