Одіссея. Гомер

Трої він згоду йому, обіцявши за нього

      Видать її, і боги це одруження нині здійснили.

      До мірмідонян із кіньми й возами її виряджав він,

      В місто прославлене їх, де владу посів наречений.

      ¹⁰ Синові ж юну Алектора доньку привіз він із Спарти, —

      Звавсь Мегапентом міцним той улюблений син; народився

      Він од рабині; Єлені ж дітей вже боги не послали,

      Після того як дочку породила вона, Герміону,

      Милу й прекрасну, немовби сама золота Афродіта.

      ¹⁵ В високоверхому домі на учті весільній сиділи

      Всі Менелая славетного родичі, друзі й сусіди

      І розважались. Співець божественний співав під формінгу

      Пісні чудової, й два скоморохи, – лише починав він

      Грати й співати, – танок посередині вже витинали.

      ²⁰ Під ворітьми Менелая обидва супутники з кіньми —

      Юний герой Телемах і Несторів син світловидий —

      Стали. Проходячи, їх Етеон, управитель, побачив,

      Вірний слуга й помічник Менелая славетного бистрий.

      Через господу пройшов він людей вожая сповістити,

      ²⁵ Став біля нього близенько і слово промовив крилате:

      «Люди якісь там, паростку Зевсів, ясний Менелаю,

      Двоє чужинців, здається, із роду великого Зевса.

      Як ти накажеш: чи коней у них розпрягти вітроногих,

      Чи відіслати до інших, хто радо в гостину їх прийме?»

      ³⁰ З гнівним обуренням мовив йому Менелай русокудрий:

      «Дурнем не був ти раніш, Етеоне, сину Боетів,

      Що ж це тепер ти дурниці плетеш, мов дитя нерозумне?

      Досить в чужих ми людей гостинного хліба поїли,

      Поки вернулись додому! І хай нас надалі рятує

      ³⁵ Зевс од недолі такої! Жвавіш розпрягай тим чужинцям

      Коней, самих же їх прямо сюди, на учту, запрошуй».

      Так він сказав, і побіг Етеон із покоїв скликати

      Слуг тямовитих, щоб швидше до нього усі поспішали.

      Зразу ж із ярем вони замилених випрягли коней

      ⁴⁰ Та за оброті до жолоба їх прив’язали у стайні,

      В жолоб засипали полби, із білим ячменем змішавши,

      Повіз прибулих о мур обіперли ясний та блискучий,

      Їх же самих до божистого дому ввели. Дивувались

      Дуже вони на дім владаря, того паростка Зевса, —

      ⁴⁵ Все-бо, як сонце яскраве, як місячне сяйво, блищало

      В високоверхім, стрункім Менелая славетного домі.

      Потім, коли там удосталь свої вже натішили очі,

      Митись пішли вони в гладко обтесану, чисту купелю.

      Добре помивши, служниці оливою їх намастили,

      ⁵⁰ Свіжі хітони на них надягнули й кереї вовняні.

      В ряд з Менелаєм Атрідом у крісла вони посідали.

      Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку

      Руки вмивати й поволі над срібним цеберком зливала;

      Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.

      ⁵⁵ Ключниця хліба внесла їм поважна і страв розмаїтих,

      Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів численних;

      Високо