Одіссея. Гомер

борг одержати давній

      Та й не малий. А ти юнака, що гостює у тебе,

      Повозом виряди з сином; звели запрягти йому в повіз

      ³⁷⁰ Коней, ходою найшвидших і силою самих найкращих».

      Мовивши це, відійшла ясноока богиня Афіна,

      Вигляд прибравши морського орла, – всі жахнулись присутні,

      Й Нестор старий дивувався, на власні це бачивши очі;

      Взяв Телемаха за руку, назвав на ім’я і промовив:

      ³⁷⁵ «Друже, нікчемою ти й боягузом, я певен, не будеш,

      Раз вже тебе, юнака, богове самі супроводять,

      Бо не хто інший отут із осельників був олімпійських —

      Зевсова донька була, найславетніша Трітогенея,

      Що між аргеїв усіх твого батька найбільш вирізняла.

      ³⁸⁰ Будь же, владарко, ласкава й до мене, і доброї слави

      Дай і мені, і дітям моїм, і дружині поважній;

      Широколобу в жертву тобі принесу однорічну

      Ялівку я, що в ярмо ще ніколи її не впрягали, —

      Позолотивши їй роги, тобі принесу її в жертву».

      ³⁸⁵ Так він молився, й слова ті почула Паллада Афіна.

      Попрямував тоді Нестор, їздець староденний, із почтом

      Власних синів і зятів до свойого прегарного дому.

      А позаходили всі у прославлений дім можновладця,

      То посідали рядком на стільцях вони всі та на кріслах.

      ³⁹⁰ В чашах тоді намішав господар старий для прибулих

      Добропитного вина, що стояло вже літ одинадцять, —

      Ключниця те їм відкрила вино, з нього покришку знявши,

      В чаші його намішавши, він довго молився Афіні,

      Зевса-егідодержавця дочці, і чинив узливання.

      ³⁹⁵ По узливанні й самі вони випили, скільки схотіли,

      Й кожен в оселю свою спочивати усі розійшлися.

      А Телемаха, любе дитя Одіссееве, на ніч

      Нестор, їздець староденний, просив до своєї господи,

      Ліжко різьблене йому в передсінку лункім постеливши

      ⁴⁰⁰ Поряд з метким списоборцем, мужів владарем Пісістратом,

      Що не жонатим один ще у батьковім домі лишався.

      Ліг тоді й Нестор в середніх покоях високого дому,

      Де господиня дружина з ним ложе й постелю ділила.

      Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

      ⁴⁰⁵ Нестор, їздець староденний, підвівся з м’якої постелі,

      Вийшов із дому і сів на камінні, обтесанім рівно,

      Що перед домом його при дверях високих лежало,

      Біле, до блиску натерте оливою; здавна на ньому

      Мудрий Нелей спочивав, до безсмертних подібний порадник, —

      ⁴¹⁰ Керою скорений, він давно вже зійшов до Аїду.

      Нині тут Нестор старезний сидів, оборона ахеїв,

      З берлом в руках; а навколо, з своїх повиходивши спалень,

      Разом сини його всі позбирались – Ехефрон, і Стратій,

      Далі Персей, і Арет, та ще й Фрасімед богорівний;

      ⁴¹⁵ Шостим, за ними услід, і герой Пісістрат появився;

      Богоподібного з ним Телемаха також посадили.

      Отже, почав промовлять до них Нестор, їздець староденний:

      «Дітоньки любі! Здійсніть якнайшвидше моє ви бажання,

      Передусім