Одіссея. Гомер

не бачив, щоб смертного мужа боги так любили,

      Як Одіссеєві явно сприяла Паллада Афіна, —

      Зволила б так і тебе любити вона й піклуватись,

      То не було б уже в них і згадки про те женихання».

      ²²⁵ Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      «Старче, не думаю я, що це слово справдитися може.

      Надто багато сказав ти, аж дивно мені! І надії

      В мене нема, щоб те сталось, хоч би і боги так бажали!»

      В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:

      ²³⁰ «Що за слова, Телемах, ти пустив крізь зубів огорожу?

      Легко і здалеку бог порятує людину, як схоче.

      Краще волів би й багато я стерпіти горя тяжкого,

      Тільки б вернутись додому й побачити день повороту,

      Ніж, повернувшись, загибель спіткати при вогнищі ріднім,

      ²³⁵ Як Агамемнон, дружини й Егіста підступністю вбитий.

      Навіть боги від однаково всім неминучої смерті

      Й любого їм врятувать не могли б, коли доля нещадна

      В повен зріст покладе його смерті в обійми скорботні».

      Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      ²⁴⁰ «Менторе, як нам не гірко, облишмо про це говорити.

      Не повернутись додому ніколи йому, бо безсмертні

      Смерть йому й чорної Кери обійми давно присудили.

      Нині про інше хотів би розвідати я й розпитати

      Нестора, – від багатьох справедливіший він і мудріший;

      ²⁴⁵ Трьом поколінням людським він, кажуть, владар був незмінний.

      Глянути тільки на нього – мені він безсмертним здається.

      Несторе, сину Нелеїв, скажи-бо усю мені правду,

      Як Агамемнон Атрід загинув широкодержавний?

      Де Менелай був? Яку для Атріда загибель придумав

      ²⁵⁰ Хитрий Егіст, що убити здолав він сильнішого мужа?

      Може, не в Аргосі був Менелай тоді, десь заблукавши

      Поміж чужими людьми, а той і відваживсь на вбивство?»

      Нестор, їздець староденний, у відповідь мовив до нього:

      «Зараз, дитя моє любе, всю правду тобі розповім я,

      ²⁵⁵ Сталося все саме так, як і ти вже собі уявляєш.

      Справді, якби, повернувшись із Трої, Егіста живого

      В братовім домі Атрід Менелай захопив русокудрий,

      То не насипали б пагорб могильний тоді над померлим, —

      Птахи і пси розтерзали б далеко за містом у полі

      ²⁶⁰ Кинуте тіло його, і ніхто б із ахеянок навіть

      Смерті його не оплакав, – страшне-бо замислив він діло:

      В час, коли ми за троянські твердині змагались завзято,

      В Аргосі, кіньми багатому, він преспокійно ховався

      Й чаром облесливих слів Агамемнона зводив дружину.

      ²⁶⁵ Спершу, проте, Клітемнестра пресвітла ніяк не давала

      Згоди на справу негідну, була вона в помислах чиста.

      Був біля неї співець, що йому, вирушаючи в Трою,

      Син Атрея свою доручив доглядати дружину.

      Згодом, коли її воля богів спонукала скоритись,

      ²⁷⁰ Висланий був той од неї співець аж на острів пустинний,

      Де для хижих птахів він у здобич лишився й поживу.

      В дім свій бажану