Архе: Монолог, який усе ще триває. Любко Дереш

Антон заусміхався, а Терезка мало не розреготалась. Антон поворушив губами, наче шукав потрібні слова.

      – Не можу сказати, – зітхнув він. – Далі йде чиста плазма. Архе. Це тільки відчуття. Неначе пальці стали бачити. У сенсі, видіти. А очі навчилися мацати. Це архе, і все.

      Буба скривився. Здається, він навіть загнівався, що Антон не зумів пояснити все як належить. Антон покосився на Терезку, що безгучно крокувала за їхніми спинами, і поспішив заспокоїти Бубу:

      – Можеш не перейматися. Ти збагнеш ТО при любому розкладі.

      Вони видерлися на Високий Замок із того боку, де оглядова площадка. Якраз навпроти міліції.

      Парк оглушував безлюддям. Кував на спеку дикий голуб, а бите скло блищало під ногами, ніби очі закопаних у землю роботів. Антон запропонував сісти тут же, на схилі гори, і поспостерігати за містом. Терезка скинула зі спини наплечник, сіла на траву і, як просив Антон, поспостерегла.

      Внизу сіріли смітники та асфальти. Між сухих кульбаб обабіч її ніг лазило сонечко. Цвірчали цвіркуни.

      Буба з Антоном палили щось дешеве й злободенне. За їх спинами відкривалася бетонна площадка й вижухлий травник, зарослий деревієм. Обабіч – вузький і плутаний шлях крізь колюче гілляччя, павутину й спеку. Над головою виднілося гаряче небо, на колір біле. Попереду – затягнута серпанком Ратуша й діорама Львова. Довкола панував той різновид полуденної тиші, коли під ногами сюрчать цвірконики й десь далеко репетують діти.

      Терезка попросила цигарку. Буба з незрозумілою усмішечкою простягнув одну й зразу ж нагнувся припалити. Терезі закортіло відсахнутись, але вона стрималася. Зі схожим притиском поборола бажання загасити цигарку, припалену цим хлопчаком, об нього ж, і попросити вогню в Антона. Натомість глибоко вдихнула, зібрала нав’язливі думки в жменю й видихнула п’ятами, вганяючи все в землю.

      Легше.

      Ще легше.

      Терезка заспокоїлася й розтягнулася на траві, поклавши сумку під голову. Поруч, на травині, займався йогою павук.

      – А скільки часу в’ючить? – озвалася вона до Антона, вдосталь надивившись на павука.

      Антон задумався.

      – Якшо вперше, то в’юк [13] може затягнутися години десь на дві. І терпуга [14] ше на добу.

      – А яка терпуга може бути?

      – Нічого страшного. Пряма дія атропіну. Зір розфокусований, усе розпливається й так далі. Світло разить. А може й навпаки бути – усе чітким, ясним робиться. У тебе який зір?

      – На ліве мінус два, а на праве півтора.

      – Після «плазми» будеш мати стопроцентний. Навіть більше.

      Буба міряв поглядом то її, то Антона, і з невідомо яких причин почав хмурніти. Докурили мовчки. Буба насуплено сопів.

      Цвіркуни. Лящить у вухах.

      На спеці Терезка впала в легкий транс, але Антон прокашлявся, зібрався з Духом і сказав:

      – Отож.

      Буба підняв голову. Йому щось не подобалось.

      – Хто хоче, сходіть звільніться. Бо всраєтеся тільки так. – Антон клацнув пальцями, показуючи,

13

В’юк – час дії офтальмоделіка від ґєдза до терпуги. Англомовний аналог – trip. Див. також: «ґєдзяти», «терпуга» (за: А.М. Давихам, неопубл.).

14

Терпуга – відхідняк, час найвищих терпінь та на(п)руги. Ґєдз – момент шквального западання фокусу бачення, наступає відразу по заркапуванні й триває від трьох до двадцяти хвилин. (за: А. М. Давихам, неопубл.).