Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

Читать онлайн.
Название Фауст
Автор произведения Иоганн Вольфганг фон Гёте
Жанр Драматургия
Серия
Издательство Драматургия
Год выпуска 1831
isbn 9780880005449



Скачать книгу

церква, мої любі діти,

      Може неправе добро стравити…

      Ф а у с т

      Та ні: євреї і царі

      Також до того штукарі.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Взяв піп пояс, ланцюжок, кільце

      От буцімто полова все це,

      Чи там подякував, чи ні,

      Мов за горішки ті дрібні,

      Пообіцяв в небесах награду —

      Й залишив маму вельми раду.

      Ф а у с т

      А Ґретхен?

      М е ф і с т о ф е л ь

                    Тá собі сидить,

      Не зна, небога, що робить,

      Думає про убір – аж до сліз,

      Ще більш про того, хто приніс.

      Ф а у с т

      Її журба мені докір.

      Добудь їй зараз новий убір!

      Той перший був її не варт.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Авжеж, тобі усе за жарт!

      Ф а у с т

      Роби, як я кажу, і край!

      Її сусідку поєднай!

      Ти ж не макуха – чортом будь,

      Таки убір їй роздобудь!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Я слухаю, мостивий пане!

      Ф а у с т виходить.

      Цей закохáнець навісний,

      Хай сонце, місяць, зорі – все дістане,

      Розвіє все на втіху дорогій.

У СУСІДНІМ ДОМІ[61]

      М а р т а

      (сама)

      Простибіг мужу мойому,

      Що жінці кривду учинив,

      Кудись світ за очі зблудив,

      Лишивши тут мене саму.

      Чи я ж його коли гнівила?

      Чи я ж його та й не любила?!

      (Плаче).

      А може, вмер на чужині…

      Коли б хоч посвідку мені![62]

      Увіходить   М а р ґ а р и т а.

      М а р ґ а р и т а

      Пань Марто!

      М а р т а

                     Ґретхен, що тобі?

      М а р ґ а р и т а

      Аж трусяться мені коліна!

      Відкільсь взялась ізнов скринчина

      У мене в шафі, вся в різьбі,

      А в скриньці тій – прикрас, прикрас!

      Стократ пишнішí, як той раз…

      М а р т а

      Ти ж хоч матусі не показуй,

      Бо знов попу віддасть одразу.

      М а р ґ а р и т а

      Ох, глянь сюди! Дивись сюди!

      М а р т а

      (убирає її)

                   Щаслива ти, вродлива ти!

      М а р ґ а р и т а

      Коли б їх на вулицю одіти

      Або до церкви отак сходити.

      М а р т а

      А ти сюди приходь частіш

      Вбиратись нишком в ці оздоби.

      Хоч перед дзеркалом щаслива посидиш,

      Мені до любої вподоби.

      А там, при нагоді, в святковий день якраз

      Щось зможеш одягти і людям напоказ —

      Каблучку, ланцюжок чи перлів там разок,

      А матері якихсь накажемо казок.

      М а р ґ а р и т а

      Від



<p>61</p>

Написано до 1775 р.

<p>62</p>

Коли б хоч посвідку мені! – Анахронізм, як і дальша згадка про газету: в XVI ст. ще не було ні метрик, ні посвідчень про смерть.