Фауст. Иоганн Вольфганг фон Гёте

з тим хмелем у голівці,

      Гелену вбачиш в кожній дівці.

НА ВУЛИЦІ[54]

      Ф а у с т.   М а р ґ а р и т а  проходить мимо.

      Ф а у с т

      Гарна панно! Не відмовте в честі[55],

      Дозвольте вас додому провéсти.

      М а р ґ а р и т а

      Не панна я, й не гарна я,

      Додому втраплю і сама.

      (Випручалась і пішла).

      Ф а у с т

      Їй-богу, чарівне дитя!

      Таких не бачив за все життя.

      Цнотлива, скромна – ангел кругом,

      І трохи з перцем заразом.

      Корали уст, рум'янець щік —

      Я не забуду їх повік!

      Очиці опустила вниз —

      Аж серце пройняла навкрізь.

      А як відрізала мені…

      Я в неї просто в полонí.

      Увіходить   М е ф і с т о ф е л ь.

      Ф а у с т

      Ти мусиш дівку ту підмовить!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Яку?

      Ф а у с т

      Та ту, що ось пройшла.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Вона приходила на сповідь,

      Тут у священика була;

      У сповідальню я прокравсь —

      Вона невинна, я дізнавсь.

      Ходила на сповідь задармá;

      Над нею в мене влади нема.

      Ф а у с т

      Уже за чотирнадцять їй.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Говориш ти, мов Ганс Ласій[56],

      Що на всі любі квітки жаднúй

      І думає, що кожна честь

      І ласка лиш для нього єсть;

      Цей шлях бува часом трудний.

      Ф а у с т

      Пане магістре Похвальний,

      Не треба моралі, то марна праця!

      Ось тобі слово моє тверде:

      Як те дівчатко молоде

      Цю ніч мені в руки не впаде,

      То опівночі ми мусим розстаться.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Зміркуй, що можна, а що ні!

      Два тижні треба буде мені,

      Щоб тільки знайти якусь приключку.

      Ф а у с т

      Мав би я часу сім годин,

      То і без чорта, сам-один,

      Звів би таку гарненьку штучку.

      М е ф і с т о ф е л ь

      Говориш, як француз-пустак;

      Тобі все шкода й невигóда.

      Яка ж одразу насолода?

      Тоді кохання буде всмак,

      Коли ти здалеку зайдеш

      І фіґлі-міґлі поведеш,

      Доскочиш кралі шляхом інтриг,

      Як знаєм ми з італійських книг.

      Ф а у с т

      Й без того маю апетит!

      М е ф і с т о ф е л ь

      Та годі, ти мені обрид!

      Щоб спокусить оте дитя,

      Не будьмо поквапні без пуття,

      Тут штурмом нічого кидáтись,

      Треба до хитрощів удатись.

      Ф а у с т

      Добудь од неї мені що-будь!

      Дай у покої її побуть!

      Дістань хустину

54

Сцена написана до 1775 р.

55

Гарна панно! Не відмовте в честі… – Панна (Fräulein) – звертання в ті часи лише до осіб дворянського походження. Маргарита (Ґретхен) – з міщан (бюргерів).

56

Говориш ти, мов Ганс Ласій… – Типізуюче власне ім’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магістре Похвальний… – Іронічне типізуюче власне ім’я (в оригіналі – Mein Herr Magister Lobesan).