Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

партія, затьмаривши ще недавно всесильну Ліберальну партію, а за її допомогою стали надзвичайно політично впливовими робітничі профспілки. Електорат не бажав миритись із «затягуванням пасків». Британія була першою країною, що стала індустріалізованою, а зараз вона першою відчула на собі тягар постіндустріалізації. Вона майже не отримала репарацій від Німеччини і роздратовано спостерігала, як із середини 1920-х німецька економіка пішла зростати на американських позиках, на які Британія не могла сподіватися, бо не була в змозі розрахуватися по своїх позиках у США, зроблених під час світової війни.

      Німеччина у ворожому оточенні.

      Німецька карикатура 1920-х років мала на меті показати територіальні втрати Німеччини за Версалем, а також диспропорцію між дозволеними німцям збройними силами і збройними силами Франції та її союзників (Бельгії, Чехословаччини, Польщі)

      Британія продовжувала правити величезною імперією, до якої належали домініони, Індія, більша частина Африки на південь від Сахари, велика частина Південно-Східної Азії, Гонконґ та території у Вест-Індії й Тихому океані. Їй також належав фактичний контроль над номінально незалежними Єгиптом та Іраком. Королівський флот був найбільшим військово-морським флотом у світі, що з базами в Ґібралтарі, на Мальті, в Александрії та Сінґапурі міг досягти будь-якої точки світу. Валовий продукт імперії вдвічі перевищував аналогічний показник Німеччини (хоча за обсягом продукції промисловості Британію обігнали як США, так і Німеччина). Лондонське Сіті залишалося світовим фінансовим центром, хоча більше й не домінувало так, як до 1914 року. Британія все ще володіла величезними інвестиціями в Азії та Африці.

      Утім економічні труднощі змушували уряд до прийняття важких рішень. Уряд намагався тримати під контролем державні видатки, і логічним джерелом економії були військові витрати. Під час каденції Вінстона Черчилля на посаді канцлера (міністра економіки та фінансів) було ухвалено рішення: фінансування збройних сил проводиться за принципом, що в найближчі 10 років великої війни не буде, відповідно не буде потреби в масових експедиційних силах2. Це рішення підтверджувалося щороку з катастрофічними наслідками для обороноздатності імперії. Особливо постраждала армія, але Королівський флот також відчув на собі скорочення фінансування. На початку 1920-х років командування флоту дійшло висновку, що епоха лінкорів закінчилась і головною силою флотів стають авіаносці. Але програму побудови семи авіаносців скоротили до двох.

      Як і у випадку Франції, демографія була не на боці Британії. Населення Британії становило лише 48 мільйонів. Звичайно, 350-мільйонна Індія дала під час світової війни тримільйонну армію, але її переважно планувалося задіяти для захисту британських інтересів на Близькому Сході та в Південно-Східній Азії. Гіпотетична війна в Європі потребувала армії з метрополії. Певну допомогу надавали «білі» домініони

2

Ухвалене 1919 року, це рішення звучало так: «Слід припустити, що Британська імперія не буде втягнена в жодну велику війну протягом наступних 10 років і що для цієї цілі не знадобиться жодних експедиційних сил… Основна функція збройних і повітряних сил полягає в забезпеченні гарнізонами Індії, Єгипту, нових підмандатних територій та всіх територій під британським контролем (за винятком тих, що мають самоврядування), а також у необхідній підтримці цивільної влади вдома…»