Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

та утримання від територіальних суперечок з іншими державами. Захоплення Мемеля (Клайпеди) нацистами в березні 1939 року підсилило активність радянської дипломатії в Балтії. Нарком закордонних справ СРСР Максим Литвинов надіслав послам Латвії та Естонії в Москві ноти, де стверджувалося, що радянська сторона зможе надати активну допомогу в разі тиску з боку третіх держав. У квітні Гітлер запропонував Ріббентропу зондувати ґрунт щодо підписання двосторонніх угод про ненапад із нейтральними Данією, Естонією, Латвією, Норвегією, Швецією.

      У червні 1939 року між Німеччиною та Литвою й Естонією було підписано договори про ненапад. СРСР не на жарт занепокоївся посиленням німецьких впливів у Балтії. Доступ до військово-морських баз у балтійських державах для СРСР був однією з основних вимог під час англо-французько-радянських переговорів весни—літа 1939 року.

      СРСР, підписавши документи про розмежування сфер впливу в Східній Європі з Німеччиною вночі 24 серпня 1939 року, показав свою готовність до подальших експансіоністських дій. Коли почалась німецько-польська війна, балтійські держави проголосили свій нейтральний статус. Спільний розгром Польщі Німеччиною та СРСР розв’язав руки останньому для поширення свого впливу в балтійських державах. Лідери цих країн через свої канали дізналися про таємні протоколи і прагнули бути лояльнішими під час розмов з радянським керівництвом, хоча коли шведський представник у Таллінні Вільгельм Терсмеден запитав у естонських колег щодо можливих загроз, вони заявили йому, що поки не порушено територіальну цілісність країни, не варто турбуватися. Карл Ліндквіст, шведський військовий аташе в Ризі, повідомив Стокгольм, що, згідно з положеннями радянсько-німецького пакту та таємним протоколом, Фінляндію, Естонію та Латвію віддано в руки Сталіну.

      24 вересня 1939 року міністра закордонних справ Естонії Карла Сельтера викликав до Москви нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов, з яким ще з 13-го числа велися переговори про підписання нової радянсько-естонської торговельної угоди. Молотов сказав: «Радянський Союз потребує розширення системи своєї безпеки, для чого йому необхідний вихід до Балтійського моря. Якщо Ви не побажаєте підписати з нами пакт про взаємодопомогу, то нам доведеться використати для гарантування своєї безпеки інші шляхи, можливо, більш круті, можливо, більш складні».

      Радянська сторона аргументувала загрозу своїй безпеці прикладом утечі 18 вересня польського підводного човна «Orzeł» після інтернування в Таллінні. Звідси виходило, що Естонія не здатна сама контролювати свою територію. «Допоможе» їй у цьому СРСР. 27 вересня 1939 року під час відвідин театральної вистави в Москві Молотов сказав Сельтеру про те, щоб естонський уряд погодився з розташуванням 35-тисячного радянського війська на його території.

      Із середини вересня посилилася присутність ВМФ та ВПС СРСР на Балтиці. На кінець вересня було сконцентровано 270 тисяч радянських військ, 600 літаків, 1800 танків, 232 бронемашини поблизу кордону з Естонією та Латвією.