Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

південно-західні кордони Литви були ще під питанням, проте і це питання було узгоджено на початку 1941 року між німецьким і радянським тоталітарними режимами за 7,5 мільйона золотих доларів.

      Введення радянських військ на «бази» у Балтію

      СРСР зобов’язувався забезпечити військову допомогу в разі нападу на балтійські держави третьої країни. Естонія, Латвія та Литва, в свою чергу, також мали надати збройну підтримку в разі нападу на радянську територію з боку моря або на суходолі та сприяти у створенні на їхніх територіях баз ВМФ та ВПС СРСР. В естонському та латвійському випадках в угодах попередньо не було розписано всі бази, які планувалося створити. Для введення цих угод у дію передбачалося створення відповідних двосторонніх комісій. На додачу до угод про взаємодопомогу підписувалися й торговельні договори.

      Радянська та естонська сторони 11 жовтня 1939 року підписали військові угоди про введення 25-тисячного контингенту. LXV особливий стрілецький корпус та 18-та танкова бригада 18—19 жовтня 1939 року перейшли кордон з Естонією та розмістилися в Хаапсалу, Палдіскі, острові Сааремаа та Хійумаа. Балтійський флот СРСР зайшов у Таллінн та Рохюкула.

      Радянсько-литовська угода про розквартирування військ СРСР була підписана 28 жовтня 1939 року. XVI особливий стрілецький корпус зайняв Пренай, Алітус, Нову Вілейку, Гайжюнай.

      Мапа з американського часопису «National Geographic» (фрагмент карти Європи, 1940 рік), що показує радянські військові бази (USSR) на територіях країн Балтії

      У Латвії II особливий стрілецький корпус зайняв Вентспілс, Пітрагс-Мазірбе, Лієпаю, Прієкулє, Едоле, Дурбе, Езере, Паплака, Вайноде. Під час переговорів у рамках двосторонніх комісій 22—28 жовтня 1939 року з Литвою та 14—23 жовтня 1939 року з Латвією радянська сторона висувала нові вимоги до баз та аеродромів.

      Коротко цілі СРСР на етапі початкового військово-політичного впливу в балтійському напрямку означив Молотов у повідомленні до уповноваженого представника СРСР у Литві М. Позднякова 14 жовтня 1939 року: «Будь-які загравання з лівими колами завершуйте. Тримайте зв’язок лише з урядовими, офіційними колами…»

      На той період Естонія, Латвія та Литва могли мобілізувати 600 тисяч солдатів, мали 4 660 офіцерів, 900 гармат, 102 танки, 400 літаків. Союзи оборони – литовський «Шауліс», латвійський «Айзсарґ» та естонський «Кайтсейлійт» – складали 200 тисяч осіб. Проте з багатьох причин військово-політичне керівництво трьох держав вирішило не чинити опору та йти за вказівками з Кремля.

      Переговори СРСР із Фінляндією

      У грудні 1917 року Фінляндія здобула незалежність, і на чолі нової країни став колишній генерал царської армії барон Карл Ґустав Еміль Маннергейм. Збройне протистояння між червоними і білими (щюцкор, Охоронний корпус Фінляндії) забрало 38 тисяч життів. Ситуацію у Фінляндії вдалося налагодити, але певні побоювання щодо агресивних дій з боку східного сусіда були присутні весь міжвоєнний період серед фінського політикуму.

      У