Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

увагу фінських політиків до активізації переозброєння своєї армії, проте основні зусилля були спрямовані на підготовку до Олімпійських ігор 1940 року, що мали відбутися в Гельсінкі. Хоча якщо 1938 року витрати на оборону у фінському бюджеті склали 23 %, то 1939 року ця сума вже сягнула 48,2 %. 19 вересня 1939 року Фінляндія проголосила свій нейтральний статус стосовно воєнних дій у Європі.

      5 жовтня 1939 року СРСР запросив до переговорного процесу фінську сторону, яка, зі свого боку, звернулася за підтримкою до Британії, Німеччини, США та Швеції. 8 жовтня 1939 року міністр закордонних справ Фінляндії Ельяс Еркко заявив радянському постпреду в Гельсінкі Дерев’янському, що ні про яке підписання угоди про ненапад мова йти не може. 12 жовтня 1939 року розпочалися московські переговори між СРСР і Фінляндією. Основні радянські вимоги були: надати ВМФ СРСР право на якірну стоянку в затоці Лаппопох’я; здати в оренду СРСР на 30 років півострів Ханко як військово-морську базу; передати СРСР острови Лавансаарі, Гогланд, Сейскарі, Великий та Малий Тютярссаарі, Бйорке, а також частину Карельського перешийку від села Ліппола до південного кінця міста Койвісто, а також західну частину півостровів Рибачий та Середній; за це СРСР передавав Фінляндії територію в районі Ребола та Порос – глухі ділянки Карелії; сторони роззброюють свої фортифікації на Карельському перешийку; СРСР підтримує ремілітаризацію Аландських островів фінською армією; чинний радянсько-фінляндський пакт про ненапад доповнювався статтею про взаємні зобов’язання не вступати в союзи один проти одного.

      Фельдмаршал Карл Ґустав Еміль Маннергейм, головнокомандувач фінської армії

      3 листопада розпочався третій раунд переговорів, де фінська делегація підтвердила свою позицію стосовно островів Фінської затоки, дала згоду перенести кордон на Карельському перешийку до форту Інно, але категорично відмовилась від оренди півострова Ханко та інших радянських пропозицій. На останньому спільному засіданні делегацій 9 листопада 1939 року вже було всім зрозуміло, що сторони залишились на своїх позиціях, і 13 листопада 1939 року фінська делегація залишила Москву.

      Для сталінського керівництва важливо було вирішити всі свої стратегічні питання шляхом переговорів, тиску та гри дипломатичними м’язами. Коли такий метод виявився нерезультативним, СРСР перейшов до фази відкритого збройного протистояння з Фінляндією.

      4. Перша Фінсько-Радянська війна

      Баланс сил

      Плани військового нападу на Фінляндію в СРСР почали розробляти ще з середини 1930-х років. У червні 1939 року було затверджено план командувача Ленінградського військового округу командарма 2-го рангу Кирила Мерецкова про наступ проти Фінляндії. Основну відповідальність за проведення майбутньої війни покладали на Ленінградський військовий округ.

      Згідно з радянськими розрахунками, операція проти фінів по всіх кордонах від Фінської затоки на півдні до Північного Льодовитого океану мала охопити