Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

я й так знаю, що ти невротик.

      – Усі ці симптоми характерні для пухлини мозку, Кріс. Перевір тіло. Це насамперед. А тоді буде видно.

      Кріс зателефонувала терапевтові й домовилася прийти того ж вечора до нього на прийняття. Вона тепер вільно могла розпоряджатися своїм часом. Фільмування закінчилося, принаймні для неї. Берк Деннінґз і далі спроквола наглядав за роботою так званого «другого підрозділу», або технічної спецгрупи, що займалася менш важливими сценами, здебільшого натурним зніманням із гелікоптера за містом, а також сценами з каскадерами або такими, де не брали участі провідні актори. Деннінґз стежив за тим, щоб кожен кадр був довершений.

      Лікар практикував ув Арлінгтоні. Семюел Клайн. Поки Реґана із сердитим виразом обличчя чекала в кімнаті для обстеження, Клайн прийняв її матір у своєму кабінеті й вислухав коротку історію хвороби. Вона поділилася з ним тривогою. Він слухав, похитував головою, робив численні нотатки. Коли вона згадала про те, як трусилося ліжко, він дещо скептично нахмурився, але Кріс вела далі:

      – Маркові здалося важливим те, що в Реґани виникли проблеми з математикою. Чому це так?

      – Маєте на увазі шкільні завдання?

      – Так, шкільні завдання, але особливо з математики. Що це означає?

      – Ну, зачекаймо, поки я її огляну, місіс Макніл.

      Він тоді попросив його вибачити й провів повне обстеження Реґани разом з аналізами сечі та крові. Сеча була потрібна для перевірки функціонування печінки й нирок, а кров – для цілого ряду тестів: на діабет, щитоподібну залозу, кількість еритроцитів у крові для виявлення можливої анемії й кількість лейкоцитів, щоб упевнитися, що нема всіляких екзотичних захворювань крові.

      Закінчивши огляд, Клайн сів і поговорив із Реґаною, спостерігаючи за її поведінкою, а тоді повернувся у свій кабінет і почав виписувати рецепта.

      – Таке враження, що в неї гіперкінетичний розлад поведінки.

      – Що-що?

      – Розлад нервової системи. Принаймні ми так вважаємо. Нам іще не до кінця зрозуміло, у чому тут річ, але в ранньому підлітковому віці таке часто трапляється. У неї наявні всі симптоми: гіперактивність, зміни настрою, труднощі з математикою.

      – Ага, і знову математика. Чому саме вона?

      – Це впливає на вміння зосередитися. – Він видер із маленького синього блокнотика аркуш із рецептом і вручив його Кріс. – Ось, це риталін.

      – Що?

      – Метилфенідат.

      – Ага, он як.

      – Десять міліграмів двічі на день. Рекомендую вживати першу дозу о восьмій ранку, а тоді о другій дня.

      Кріс розглядала рецепта.

      – То що це? Транквілізатор?

      – Стимулятор.

      – Стимулятор? Та ж вона і так постійно крутиться, як білка в колесі!

      – Зовнішня її поведінка оманлива, – пояснив Клайн. – Це різновид гіперкомпенсації, надмірної реакції на депресію.

      – Депресію?

      Клайн кивнув.

      – Депресію, – замислено повторила Кріс, відвернувшись і дивлячись на підлогу.

      – Ну, ви ж згадували