Дарунки. Даніела Стіл

з цим нелегким випробуванням. Учорашній похорон минув тяжко для неї. Щойно вони почують деталі заповіту, можна буде повернутися до звичного життя. Тіммі й Джой були готові до цього. Джулієтт планувала зачинити кав’ярню до серпня, до Дня праці[7]. І, прямуючи до офісу, Вероніка розмірковувала, що робитиме, коли повернеться до Франції. До кінця місяця в неї був орендований будинок у Сен-Тропе, але вона не мала настрою їхати туди знову. Улітку Париж вимирав, тож і вона не хотіла там бути, а в Нью-Йорку було надто спекотно. Так нічого й не вирішила. Скласти плани на серпень вона не потурбувалася й не знала напевне, що робитиме далі. До офісу Арнольда Вероніка приїхала, так і не дійшовши жодного висновку. Виявилося, що прибула першою. Дорожній рух був не такий напружений, як вона побоювалася.

      – Учора ти бездоганно впоралася, що й не дивно, – тепло сказав Арнольд, поцілувавши її на французький манер, в обидві щоки, а потім обійняв аж надто міцно. Він завжди поводився більш дружньо, ніж їй подобалося. Кілька хвилин вони розмовляли про дівчат, а потім майже водночас прибули всі решта. На Берті був іще один гарний костюм, блідо-блакитна сорочка й ділова темно-синя краватка. Він виглядав, як заможний банкір, а не дрібний шахрай, яким був насправді.

      Арнольд провів усіх до конференц-залу, де секретарка запропонувала гостям каву або чай, і всі відмовилися. Вони хотіли якнайшвидше покінчити зі справою та юридичними наслідками батькової смерті. Джой уже забронювала квиток на рейс до Лос-Анджелеса, яким мала летіти того ж дня, і казала, що завтра в неї прослуховування на дрібну роль у черговій мильній опері, та й ресторан, у якому вона працювала п’ять днів на тиждень, вимагає її повернення. Це був людний заклад, і там давали солідні чайові, які дозволяли сплачувати за оренду квартири, тож вона не хотіла сердити своїх працедавців, які легко могли знайти їй заміну.

      Арнольд розпочав зустріч із серйозним обличчям.

      – Ми з вашим батьком детально обговорювали заповіт протягом останнього року, доки дозволяло його самопочуття. І, перш ніж пояснити вам усе, хочу сказати, що положення складеного ним заповіту є дещо нестандартними, що відповідало його наміру. У нас були протилежні погляди стосовно того, як слід розпорядитися майном, але мушу визнати, що він підійшов до цього питання більш творчо, ніж я. Значний вплив на його рішення мало розуміння того, що одного дня вам усім належить успадкувати великі гроші від матері й що завдяки їй ваше майбутнє забезпечене. Тож ваш батько дозволив собі поглянути на все трохи вільно, під іншим кутом зору. Він хотів задовольнити ваші теперішні потреби, а не ті, що виникнуть у далекій перспективі й уже забезпечені.

      Арнольд знав, як знав і Пол, що, згідно зі світоглядом Вероніки, дівчата мали заробляти й утримувати себе самі незалежно від того, що вони успадкують згодом. Вона хотіла бути для них порятунком в особливих і термінових випадках, а не джерелом постійного матеріального забезпечення. І очікувала, що діти зароблятимуть собі на життя, що вони й робили, усі троє, викладаючись

7

День праці – національне свято в США. Святкується з 1894 року першого понеділка вересня.