Дарунки. Даніела Стіл

не вона була його крихіткою. Усі були приголомшені.

      – Скільки їй років? – нарешті спитала Вероніка придушеним голосом, і Арнольд знав, якою болісною для неї буде відповідь.

      – Софі двадцять три роки. На три роки молодша, ніж Джой.

      Обоє знали, що це означає. Пол досі був одружений із Веронікою й не збирався розлучатися, коли зв’язався з матір’ю цієї дівчини. Софі народилася за три роки до розлучення, коли здавалося, що в них усе добре й Вероніка навіть не знала про його походеньки. Вона довідалася про них уже після їхнього розлучення, і це стало для неї шоком, коли їхній шлюб розпався. Але імені Елізабет Марньє вона не пригадувала. Він примудрився зберігати це в таємниці аж до цієї миті. І, вочевидь, їхні стосунки були серйозними, якщо вони мали дитину. Вероніка розуміла, що після всього, що вона дізналася про Пола, це вже не повинно її дивувати, і все-таки була здивована. А він зумів приховувати таке від неї протягом усіх цих років.

      Дівчата мовчки слухали продовження. Обличчя Берті було густо-червоним. Він уважно слухав і вмів рахувати. Чотири дівчини стануть власницями замку, він же не отримає жодної частини, і, скільки б не лишилося від батькового спадку, усе це перейде позашлюбній доньці батька Софі – таким чином, Берті нічого не отримував.

      – «А що стосується мого сина Бертрана, – продовжував Арнольд, – якому я десятки разів давав гроші на різні підприємницькі ініціативи, кожна з яких провалилася через брак розсудливості, добрих навичок і продуманих бізнес-планів, і чия мачуха допомагала йому значно щедріше за мене, коли він був молодшим, з тим самим успіхом протягом п’ятнадцяти років, – мені здається, ти мав значно більше переваг, ніж твої сестри, і більше грошей, ніж я залишаю їм після того, як до сьогоднішнього дня не дав їм ні пенні. За моєю оцінкою, ти вже отримав більше за справедливу частку в заповіті, не враховуючи допомоги твоєї мачухи, і, боюся, усе, що я тобі залишу, буде змарноване так само, як і решта. Я знаю, це важкий урок для тебе, синку, і я люблю тебе, але тепер ти маєш працювати самостійно, заробляти на життя чесним шляхом і збагнути те, чого ми з Веронікою безуспішно намагалися тебе навчити. Ти маєш будувати власну кар’єру й власне майбутнє своїми силами, без допомоги, без легких шляхів, аби досягти результатів, яких прагнеш. Це єдиний спосіб навчити тебе їх цінувати. Сподіваюся, у майбутньому ти старанно працюватимеш і діятимеш із розумом, привчишся міркувати розважливо. За життя я надавав тобі будь-яку допомогу, яка тільки була в моїх силах. Тепер же лишаю тобі свою незламну надію, що ти впораєшся самостійно. І хоча тобі це може здатися жорстоким рішенням, будь упевнений, я люблю тебе, синку».

      Щойно Арнольд дочитав, розлючений Берті підскочив із місця й гнівно зиркнув на Вероніку та дівчат.

      – Сучки! Ви всі! Ви видурили в нього цей заповіт, їздили до нього, і цілували йому дупу, і нили, і брехали на мене! А ти! – Він зі злістю обернувся до Вероніки. – Ти зі своїм святенництвом постійно торочила, що «треба заробляти самим», щоб