Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер

пісочний годинник. Гаррі зроду не бачив у післявоєнній Британії жінки, подібної до Наталі.

      – Приємно познайомитися, панно Редвуд, – привітався гість, тиснучи їй руку.

      – І мені приємно, Гаррі, – відповіла вона. – Називайте мене Наталі, – додала красуня, коли вони прямували за Чарлі до виходу. – Я ваша велика шанувальниця. Просто обожнюю Вільяма Ворвіка, і, без сумніву, ваша нова книжка стане черговим бестселером.

      Як тільки вони дійшли до краю тротуару, Чарлі відчинив задні дверцята найдовшого лімузина, який Гаррі коли-небудь бачив у своєму житті. Гаррі відсторонився, щоб дозволити Наталі сісти першою.

      – О, як я люблю англійців, – сказала вона, коли він усівся поруч і лімузин влився у потік вуличного руху, який повільно повз до Нью-Йорка. – Насамперед ми поїдемо до вашого готелю. Я забронювала вам «люкс» у «П’єрі», де у вас номер на одинадцятому поверсі. Я залишила у вашому графіку достатньо часу, щоб ви освіжилися, перш ніж приєднаєтесь до пана Ґінзбурґа на обіді у Гарвардському клубі. До речі, він нетерпляче чекає зустрічі з вами.

      – Я також, – видихнув Генрі. – Він опублікував мої тюремні щоденники, а також перший роман про Вільяма Ворвіка, тож я маю за що йому дякувати.

      – І вклав багато часу і грошей, аби забезпечити, щоб «Хто не ризикує» потрапив до списку бестселерів, і попросив мене ознайомити вас із розкладом дня на сьогодні.

      – Прошу дуже, – відгукнувся Гаррі, із задоволенням споглядаючи у вікно краєвид, який він востаннє бачив із задньої частини жовтого тюремного автобуса, що віз його до камери у в’язниці, а не в «люкс» готелю «П’єр».

      Рука дівчини торкнулася його ноги.

      – Є ще багато, що необхідно зробити, перш ніж ви побачитесь із паном Ґінзбурґом.

      Наталі подала супутнику пухку синю теку.

      – Почну з пояснення того, як ми маємо намір завести вашу книгу до списку бестселерів, оскільки наші методи дуже відрізняються від того, як ви це робите в Англії.

      Гаррі розгорнув теку і спробував зосередитись. Він раніше ніколи не сидів поруч із жінкою, котра виглядала так ефектно.

      – В Америці, – правила далі Наталі, – у вас є лише три тижні для того, щоб переконатися, що ваша книжка потрапляє до списку бестселерів «Нью-Йорк таймз». Якщо за цей час ви не ввійдете у п’ятнадцятку найкращих, книгарні запакують свої запаси «Хто не ризикує» та повернуть їх ви- давцеві.

      – Це шаленство, – мало не очманів Гаррі. – В Англії, коли продавець книжок робить замовлення, видавець може бути певним, що книга продається.

      – Ви не пропонуєте книгарням продукцію на реалізацію?

      – Безумовно, ні, – сказав Гаррі, шокований цією ідеєю.

      – А це правда, що ви все ще продаєте книжки, не пропонуючи знижок?

      – Аякже.

      – Що ж, ви відчуєте велику різницю, адже якщо не потрапите у п’ятнадцятку, ціна, вказана на обкладинці, автоматично зменшується вдвічі, й вашу книжку перенесуть на задні полиці крамниці.

      – Чому? Таж бестселер необхідно виставляти у передній