Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер

він піде до школи.

      – Маленькі хлопчики можуть бути такими жорстокими, – нагадала вона.

      – Ну, принаймні він не буде мучитися вилизуванням своєї тарілки з-під каші, – сказав Гаррі.

* * *

      Хоча Емма з’явилася на кілька хвилин раніше, Мітчелл уже сидів у ніші, коли вона заходила до зали. Він підвівся привітатися, коли жінка приєдналася до нього. Перше, що вона сказала ще до того, як присіла, було:

      – Бажаєте горнятко чаю, пане Мітчелл?

      – Ні, дякую, пані Кліфтон. – Мітчелл, людина небалакуча, сів на своє місце і розгорнув свій нотатник. – Схоже, що місцева влада розмістила Джессіку Сміт у…

      – Сміт? – перепитала Емма. – А чому не Пйотровська чи Беррінґтон?

      – Тоді б це було дуже легко простежити, і підозрюю, що коронер наполіг на анонімності після розслідування. Місцева влада, – продовжив він, – відправила панну Джей Сміт до будинку доктора Бернардо у Бриджвотері.

      – А чому Бриджвотер?

      – Мабуть, найближчий будинок, у якому на той час було місце.

      – Вона все ще там?

      – Наскільки я міг зрозуміти, так. Але нещодавно я виявив, що Бернардо планує перевести кількох своїх дівчат до притулків в Австралії.

      – Навіщо йому це робити?

      – Це частина імміґраційної політики Австралії – платити десять фунтів, аби допомогти молодим людям переїхати до своєї країни, і вони особливо зацікавлені в дівчатах.

      – Я б подумала, що вони більше зацікавляться хлопцями.

      – Здається, хлопців мають уже достатньо, – Мітчелл спробував усміхнутися.

      – Тоді нам краще навідати Бриджвотер якомога швидше.

      – Не так хутко, пані Кліфтон. Якщо проявите надмірне зацікавлення, вони можуть скласти два і два докупи й здогадатися, чому ви настільки зацікавлені у панні Джей Сміт, і вирішать, що ви з паном Кліфтоном не схожі на прийомних батьків.

      – Але з якої причини вони могли б нам відмовити?

      – Для початку – ваше ім’я. Не кажучи вже про те, що ви з паном Кліфтоном не були одружені, коли народився ваш син.

      – То що ви порадите? – тихо запитала Емма.

      – Зробіть заявку звичайними каналами. Не виказуйте поспіху, зробіть це так, аби вони вважали, що самі ухвалюють рішення.

      – Але як можна бути певним, що вони нам усе одно не відмовлять?

      – Вам доведеться підштовхнути їх у правильному напрямку, розумієте, пані Кліфтон?

      – Що ви маєте на увазі?

      – Коли заповнюватимете анкету, вас попросять вказати усі вподобання, якщо у вас такі є. Це економить кожному багато часу та клопотів. Тож якщо ви вкажете, що шукаєте дівчинку років п’яти-шести, оскільки у вас уже є син трохи старшого віку, це може допомогти звузити поле.

      – Якісь інші пропозиції маєте?

      – Авжеж, – відповів Мітчелл. – У пункті «релігія» вкажіть «не має значення».

      – Чим це допоможе?

      – У реєстраційній формі панни Джессіки Сміт зазначено, що мати єврейка, а батько невідомий.

      3

      – Як же британець зумів отримати «Срібну зірку»? –