Надійно прихована таємниця. Джеффри Арчер

вона увірвалася до бібліотеки у Беррінґтон-холі, чоловік відклав телефонну слухавку. На його обличчі була така величезна усмішка, що дружина не втрималася:

      – Ти перший.

      – Мої американські видавці хочуть, щоб я здійснив гастрольну поїздку Штатами, коли вони видадуть нову книжку наступного місяця.

      – Це чудова новина, любий. Нарешті ти зустрінешся з двоюрідною бабусею Філіс, не кажучи вже про двоюрідного брата Алістера.

      – Не можу дочекатися.

      – Не знущайся, коханий!

      – Зовсім ні, бо мої видавці запропонували тобі приєднатися до мене в поїздці, і ти також зможеш їх побачити.

      – Я хотіла б поїхати з тобою, любий, але час не міг би бути гіршим. Нянька Раян спакувала свої валізи, і мені соромно сказати, щоб аґенція викреслила нас зі своїх списків.

      – Можливо, я міг би змусити своїх видавців погодитися на те, щоб і Себ також поїхав.

      – Що, мабуть, призведе до того, що нас усіх депортують, – зітхнула Емма. – Ні, я залишуся вдома із Себом, поки ти підкорюватимеш колонії.

      Гаррі підхопив дружину на руки.

      – Шкода. Я з нетерпінням чекав другого медового місяця. До речі, як там твоя зустріч із Мітчеллом?

* * *

      Гаррі був у Единбурзі, виступаючи на літературному обіді, коли Дерек Мітчелл зателефонував Еммі.

      – У мене, можливо, є новини, – сказав він, не називаючись. – Коли можемо зустрітися?

      – Завтра вранці о десятій годині, те саме місце?

      Не встигла вона відкласти слухавку, як телефон знову задзеленчав. Жінка відповіла і почула голос своєї сестри на іншому кінці дроту.

      – Яка приємна несподіванка, Ґрейс, але, знаючи тебе, мабуть, є якась поважна причина для дзвінка.

      – Дехто з нас працює повний робочий день, – нагадала їй Ґрейс. – Але ти маєш рацію. Я телефоную, бо минулого вечора відвідала лекцію професора Сайруса Фельдмана.

      – Двічі лауреата Пулітцерівської премії? – уточнила Емма, сподіваючись ошелешити сестру. – Стенфордський університет, якщо не помиляюся.

      – Я вражена, – сказала Ґрейс. – Більше того, тебе зачарувала б промова, яку він виголосив.

      – Він економіст, наскільки я знаю? – відгукнулася Емма, намагаючись тримати марку. – Навряд чи це моя царина.

      – І не моя, але коли він говорив про транспорт…

      – Це вже цікаво.

      – Так отож, – зауважила Ґрейс, ігноруючи сарказм сестри, – особливо коли він торкнувся майбутнього судноплавства, заявивши, що англійська корпорація «Оверсиз ейрвейз» планує розпочати регулярні рейси з Лондона до Нью-Йорка.

      Емма раптом усвідомила, чому телефонує її сестра.

      – Є якась надія отримати стенограму лекції?

      – Ти можеш зробити краще, ніж це. Наступним його портом заходу є Бристоль, тож ти зможеш почути його особисто.

      – Можливо, я змогла б переговорити з ним після лекції. Я стільки хотіла б у нього запитати, – задумалася Емма.

      – Гарна ідея, але якщо вдасться, будь обережна. Хоча він один із тих рідкісних чоловіків,