Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

убогого все по обіді.

      Сорока у ворони просить оборони (як бідний перед бідним жаліється).

      Бідному всюди біда.

      Біда бідному! і вмерти не дають.

      Боронь, Боже, нужди, то й розум загубили.

      Працюєш, працюєш, до кривавого поту, працюєш – і Бог має чого.

      Не займати голяка, бо його доля така.

      Голого легко голити.

      Трудно рану гоїти, а не уразити.

      Убоге не живе, а тліє.

      Тяжко сіяти, коли ніщо орати.

      На голого дриґота.

      Все на бідного дриґота.

      У голоти нема що молоти.

      Злиднями не доробишся.

      Мовлять, що не дармо той нічого не має, – а бідному нігде взять, він того не знає.

      А трудів їх ніхто не угадає (бідних).

      Паршиве порося і в Петрівку змерзне.

      Треба їсти – хоч потрошки, а все треба.

      Сира душа їсти хоче.

      Всім зубам треба їсти.

      Душа не упир, того хоче, чого й мир.

      На халява губа наша: то би з'їла, що і ваша.

      Багатство дме, а нещастя гне.

      Хто має багато, той бурчить; а хто не має, той мовчить.

      Багатий шепче з кумою, а убогий із сумою.

      Багач їсть калачі, а бідний і хліба не має.

      Жаль багатому корабля, а бідному кошеля (кажуть, як у бідного втрата, звичайно невелика, а він бідкається).

      Багатого за стіл саджають, а бідного і так випроваджають.

      – … саджають, а бідний і коло печі не сяде.

      Хто багат, всім брат.

      Хто нічого не має, того ніхто не знає.

      Багатого і серп голить, а бідного і бритва не хоче.

      Як бідний плаче, то ніхто не баче; а як багатий скривиться, то всяке дивиться.

      Хто має гроші, то всюди хороший, а хто бідний, той нікому не потрібний.

      Як умре багатир, то іде увесь мир; а як умре харлак – тільки піп і дяк.

      Умер багатий – ходімо ховати, умер убогий – шкода дороги.

      Порівнює гори з долинами, а багатих з убогими.

      Багатий дивується, як убогий годується.

      Багатий дивиться, як убогий живиться.

      Багач ся дивує, чим убогий діти годує.

      Багатий бідного не знає.

      Багатого покута – убогого бесіда.

      Убогий чоловік на лихо не жадний.

      Хоч чоловік убогий, та слово чисте.

      Я твоє багатство переживу, а ти мого убожества не переживеш.

      Наші злидні ваше багатство перебудують.

      Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.

      Ми в кожусі, та при своїм дусі, а ви в лисах, та в мислях.

      Наші лати переходять панські шати.

      До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого ніколи не йди.

      Не той убогий, що мало має, а той, що багато жадає.

      Не той бідний, хто хліба не має, а той – хто душі.

      То чорт бідний – що душі нема.

      Поможи, Боже, багачу к рогачу, а бідному в дітях. (Жартують, розказуючи про бездітного багатиря та багатодітного бідного).

      Щасливий

      Щасливий, в сорочці родився.

      Хоч