Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

зубами, а придержуй губами.

      Говори, та не проговорися.

      Хто мовчить, то лиха ся збуде.

      Мовчане, де схочеш, там поставиш.

      Язичок мелькне та у кут, а губи натовчуть.

      Говорить язик безкостий та договориться до одного кінця.

      Млин меле, мука буде; язик меле, біда буде.

      Язик доведе до Києва і до кия.

      Вкусись за язик.

      Укусись за язик, та й мовчи.

      Прикуси язичок.

      Як хочеш щось збрехати, то язика прикуси.

      Великим панам трудно правду сказати. Потурай їм, брате!

      Пан

      Не Бог панів родить, а лихо їх робить. Біс та його діти панують у світі.

      Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати.

      Пани в світі блукаються, та з правдою не знаються.

      Пани правдою кепкують – проте ж у світі і панують.

      Панам лихом кидати – не плугом орати.

      Коли б панам гадалося, з чого лихо скувалося.

      Богу молиться, а чорту вірує (про панів кажуть).

      Чи пани, чи люди? То пани, а ми люди.

      А та палиця – пан називається: треба її слухати.

      Поставлять палицю – треба її слухати.

      – Чого чорт плаче?

      – Що панам людей не настаче!

      Коли б не хлоп, не віл – не було б панів.

      Коли б пан за плуга узявся, то й світу б відцурався.

      Плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься.

      Добра пані за рабами.

      Добрі пани за рабами, а раби за панами.

      Пан на троні, а хлоп на ослоні.

      Хіба ж є пани, яким гроші не милі?

      Дай панові покуштувати, а він і гамкне. Давай пану по жупану.

      Сьогодні пан, а завтра пропав.

      Біда панам! Таки-то нам.

      Що панська хвороба, то наше здоров'я.

      Не дурень видумав паном бути.

      Пан що хоче, те й робить.

      – Пани як дурні: що хотять, те й роблять.

      Трудно стати паном, а то все піде даром.

      Як би я був паном, то усе б на подушках лежав.

      Пані на всі сані.

      – … тільки хвіст волочиться.

      Оце пані на всі сані, ще й ноги волочаться.

      Пан на всю губу.

      Паничу, я вас підтичу.

      Ой паничу, паничу! Я вас за чуб посмичу.

      Панич, що украв бич.

      Панич не знав ніц, но (тільки) одне письмо, та й то йому з голови витрісло.

      Тепер настало стільки панів – кинь на собаку, а пана влучиш.

      Що збан, то пан.

      Води збан, а сам пан.

      Панів, як псів.

      Нема добра в нашім селі, бо панів багато.

      Усе пани та пани, а нікому свині пасти.

      Все пани та пани, а греблі нема кому загатити.

      Три пани, два отамани, а один підданий.

      Два кметі, пан третій.

      Я вашець і ти вашець, – а хто нам хліба напашить.

      – Чи ти пан?

      – Пан.

      – А чого ж у тебе порваний жупан?

      Панство