Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

мужика медом, а він пахне салом.

      Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм.

      Мужика хоч золотом обліпи, то він зостанеться мужиком.

      Що мужик, то гадюка.

      Хоч і надів жупан, все ж не цурайся свитки.

      Хто не був ніколи підданим, той не буде добрим паном.

      Що малий пан вліпить, то і великий не відойме.

      Сто карбованців не гроші, а мужик не пан.

      Не бити гадюки, то не взяти її в руки.

      Напився він не раз людської крові.

      Залив за шкуру сала.

      Кров не вода.

      Людська кровця не водиця, розливати не годиться.

      Кров не вода, розливати шкода.

      – … не вода, річками не тече.

      Нащо варити саму кров! Хоч би наполовину з водою.

      Голова від Бога, а литка скарбова: бий кільки влазиться.

      Що голова, то кість, що литка, то м'ясо.

      Голова – кість, а зад, вибачте, – м'ясо: в голову цілують, а в зад б'ють.

      Мужик жінку б'є, коли їсти хоче.

      Дай пан дурневі корову, а не волю: корова молоко дасть, а воля напасть.

      Який пан, такий хам.

      Гне шию, як віл у ярмо.

      І хилитесь, як і хилились.

      Панська воля – наша доля.

      Панська воля – панська й сила.

      Ваша сила – ваша й воля.

      Хлоп тільки в продажі має ще вільність.

      Панської роботи не переробиш ніколи.

      Ми більше на холоді буваємо, а все горе добуваємо. (Так сказано, прирівнюючи панське життя до людського).

      Чого пани наварять, тим ся піддані опарять.

      Лин випинає, а карася очешуть.

      Пани б'ються-чубляться, а в мужиків чуби болять.

      Хто б'ється, а в кого чуб болить.

      Вус! ти тихо сиди, як бороду голять.

      Якби все витріщилось на мужика, що йому буде, то він вмер би з переляку.

      Не питай, чий я, – не питай що я.

      Питався лях:

      – Що ти постелив?

      – Мішок.

      – Чим ти вкрився?

      – Мішком.

      – Що ти поклав під голову?

      – Мішок.

      А він вліз у мішок, отже постелив мішок і вкрився мішком і під головою мішок – тільки один мішок.

      Як панщинні, так і поодинокі; що на одній нозі капець, а на другій чобіт.

      Ми народ невольний – де нам узяти!

      Вже двірської полівки хлиснув, а оброкового хліба покушав.

      Цнота і покора не має місця у панського двора.

      – … А хто бреше і краде, поживеться добре.

      Сільський собака, він й ся між двірські не мішає.

      Дати куницю (викуп за кріпачку, беручи її за себе заміж).

      Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча.

      Хлопа корцем не міряють.

      Що буде то буде, а козак панщини робити не буде.

      Каліка не довіка, пан не до смерті.

      Буде гарно на світі, як попові підсипать, а пана засипать.

      Хіба ж про те нам розум мати, щоб на кривду брата дбати.

      Обніміте ж, брати мої, найменшого брата!

      Воля

      Своя