Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

«Добрий вечір тобі, дядьку».

      Кузьма-Дем'ян – Божий коваль.

      У Пилипівку день до обіду.

      Варвара ночі урвала.

      – … а дня приточила.

      У Варвари так і ніч урвали.

      Варвара постеле, Сава погладить, а Микола стукне.

      Варвара заварить, Сава засолить, а Микола поставить кола.

      Варвара заварить, Микола загвоздить, а на Ґанки сідай в санки.

      На Різдво – обійдеться без паски, а про мак – буде й так, а без олії – не зімлію.

      Святий Вечір світив би ся, а Великдень – не снив би ся.

      Збираюсь колядувати, а тут вже і щедрувати пора.

      На Новий рік прибуло дня, на заячий скік.

      На Богоявленський празник стріляють – очищення від гріхів світові звіщають.

      Тріщи не тріщи, вже минули Водохрещі.

      Дми не дми – не до Різдва йде, а до Великодня (ніби циган так сказав).

      Поки три-п'ять неділь (по Різдві) не мине, поти тепла не буде.

      На Петра Вериги розбиваються криги.

      Масляниця – баламутка: обіцяла масла й сира, та не хутко.

      У Великім Пості не ходи в гості.

      Неділя

      Як неділя, то й сорочка біла.

      Середа – по коліна борода.

      Середа?.. Нехай не ходить наперед четверга.

      Знає пес середу.

      Середа – піст, не треба губи мастити.

      В середу постив, а кобилу вкрав.

      Четвер середу нагнав на леду; як став тащить, аж лід тріщить.

      Хто в п'ятницю засміється, той в неділю буде плакати.

      Співання в п'ятницю, а снідання в неділю ніколи не минеться.

      Чи зна пес п'ятницю! Пес п'ятниці не знає.

      Е, вже посуботіло (можна скоромне їсти).

      Субота не робота.

      Прийшла субота, а за нею вся робота.

      Від леду до леду (весна, літо, осінь, зима)

      Діду, діду, сій ячмінь!

      Кидай сани, бери віз (ніби пташка на весні щебече).

      Весна наша – отець і мати: хто не посіє, не буде збирати.

      Весна днем красна.

      Летить літо, як крилами.

      Літом і мале піде, то вробить.

      Літом і качка – прачка, а зимою і дівка – смаркачка.

      В літі і качка – прачка, а в зимі і Тереся не береться.

      Літом старець каже: «На ката хата, нам і на дворі тепло».

      Літом – сякий-такий бурянець і хліба буханець, та й ситий чоловік.

      Літо на зиму робить.

      Діти, діти! добре з вами в літі, а зимувати, то горювати.

      Хто в літі гайнує, той в зимі голодує.

      Літом ногою, а в зимі рукою.

      Зле літом без корови, а зимою без кожуха.

      Прийде літо, то є розмаїто; прийде зима, хліба нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

      Господь золотою різкою свариться. (Як грім з блискавкою, то кажуть так дітям, щоб не пустували).

      Бозя свариться.

      Бог тримається.

      Моргни, моргни моргавко! дам тобі огірок і пуп'янок (казав старець, огірки крадучи уночі).

      Дощ іде як відром ллє, а зі стріх