Українські прислів’я і приказки. Отсутствует

– даремно в Бога хліб їси.

      Ранок – панок.

      Так осіннє сонце світить, як циган маму жалує.

      Коли б хоч трохи вискалилось (сонце).

      В погоду і смутний веселим буває.

      Хто вмер, той буде каятися (як після похорону сонце вияснилось).

      Так тепло, аж пара кості ломить.

      Піт з нього, як горох котиться.

      Осінь на строкатому коні їздить.

      Восени ложка води, а цебер болота.

      Восени дня година.

      Восени і горобець багатий.

      Восени і в горобця є пиво.

      Покинь віз, покинь віз, возьми сани (ніби так синиця каже восени).

      Вдень тріщить, а вночі пищить.

      Зимою сонце світить, та не гріє.

      Зимове сонце, як мачушине серце.

      Зимове тепло, як мачушине добро.

      Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

      Удень плющить, а вночі тріщить (лютий).

      Сніг мов з рукава.

      Завірюха – треба кожуха.

      Світу Божого не видно.

      Оце мороз з очима.

      Ото мороз, аж скрипить.

      Мороз, аж іскри скачуть.

      Аж зашпари зайшли – такий мороз.

      Аж зорі скачуть.

      Аж дух запирає.

      Хоч вовків ганяй (так холодно).

      Холодно, неначе перед Різдвом.

      Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.

      Тепло, як за лихим паном.

      Холодно, вдягнувшися в одно!

      Однаково вдвоє, як ледачі обоє.

      Холод не свій брат.

      Голодний поле перебіжить, а голий три.

      Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.

      Дриґотиш, як зимою хорт.

      Губи так бринять від холоду.

      Змерз, як собака.

      Посинів, як той пуп.

      Голе і босе, і простоволосе – треба йти.

      Я дав би дві зими за одно літо.

      Ті літа. Старовина. На Вкраїні. Січ, козак, гетьман

      Ті літа

      Як по ночі в сливи, так я в ті літа дивлюсь.

      Адамові літа, з початку світа.

      Князь Борис все плуги кував, та людям давав.

      Від Богдана до Івана, не було гетьмана.

      (Богдан Хмельницький, Іван Мазепа).

      Висипався Хміль (Хмельницький) із міха, та наробив ляхам лиха.

      За старого Хмеля (Богдана Хмельницького) людей було жменя.

      Мазепа у Полтаві подавився галушкою.

      Славний козак Максим Залізняк – славнійше Запорожжя.

      Знає об тім Головатий Антін: він нам голова, він наш батько – він нам поголив голови гладко.

      За короля Сакса (Августа Саксонського) наїлись люди хліба і м'яса; а як настав Понятовський, то все пішло по-чортовськи (за Понятовського ще гірше, заведено кріпацтво на Правобережжі).

      За короля Сакса їж хліб та розв'язуй паса.

      Старовина

      Бере живий жаль, як згадаєш Старовину.

      Минулися тії роки, що розпирали пироги боки.

      – … а тепер уже і колом не розіпреш.

      Де ся тії часи діли, що самі ковбаси до рота